Журнал №8 (36) vol. 2 / 2020|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

НОВИЙ КОНТЕКСТ ПРОБЛЕМИ НАЗЕМНОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ВІЙСЬКОВИХ ЛЬОТЧИКІВ БОЙОВИХ ПОЛЬОТІВ У СТРУКТУРІ ЇХНЬОЇ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Роман Невзоров

кандидат педагогічних наук, начальник кафедри тактики авіації
Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1496-2465

Anotation. Стаття присвячена новому погляду на педагогічну проблему наземного навчання бойових польотів майбутніх військових льотчиків. Тривалий час вона практично не вивчалася фахівцями, хоча й посідає вагоме місце у структурі їхньої фахової підготовки. Традиційність та інертність ставлення до неї призвела до фактичної відсутності спеціальних педагогічних досліджень такої тематики. У ході її вивчення застосовувався як загаль- нонауковий, так і спеціальний педагогічний методологічний інструментарій. Автор аналізує місце наземного навчання бойових польотів у структурі фахової підготовки майбутніх військових льотчиків у сучасній Україні; пропонує авторське тлумачення такої категорії; акцентує увагу на рівнозначному місці цього складника фахової підготовки разом із власне льотною підготовкою. Головною її педагогічною особливістю він вважає пропевдичну роль і значення.
Keywords: Стаття присвячена новому погляду на педагогічну проблему наземного навчання бойових польотів майбутніх військових льотчиків. Тривалий час вона практично не вивчалася фахівцями, хоча й посідає вагоме місце у структурі їхньої фахової підготовки. Традиційність та інертність ставлення до неї призвела до фактичної відсутності спеціальних педагогічних досліджень такої тематики. У ході її вивчення застосовувався як загаль- нонауковий, так і спеціальний педагогічний методологічний інструментарій. Автор аналізує місце наземного навчання бойових польотів у структурі фахової підготовки майбутніх військових льотчиків у сучасній Україні; пропонує авторське тлумачення такої категорії; акцентує увагу на рівнозначному місці цього складника фахової підготовки разом із власне льотною підготовкою. Головною її педагогічною особливістю він вважає пропевдичну роль і значення.

УДОСКОНАЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВАЖКОАТЛЕТОК НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ У ГРУПАХ ПЕРШОГО РОКУ НАВЧАННЯ

Анатолій Орлов

аспірант кафедри теорії та методики фізичної культури і спорту
Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1044-7191

Anotation. Експериментальна програма підготовки важкоатлеток на етапі попередньої базової підготов- ки у групах першого року навчання базується на вимогах та завданнях, які передбачені в навчальній програмі з важкої атлетики для ДЮСШ, СДЮШОР, УОР та ШВСМ. Мета програми – гармонійний розвиток організму спортсменів і поглиблене оволодіння технікою виконання змагальних вправ. Експериментальна програма річного макроциклу підготовки важкоатлеток 12-13 років на етапі попередньої базової підготовки у групах першого року навчання дає можливість значно підвищити рівень загальної та спеціальної фізичної підготовленості та виконати нормативні вимоги згідно з навчальною програмою з важкої атлетики. Окрім того, підтверджено дані щодо впли- ву тренувальних занять важкою атлетикою на адаптивні можливості та функціональний стан кардіореспіраторної системи жіночого організму, що розвивається.
Keywords: Експериментальна програма підготовки важкоатлеток на етапі попередньої базової підготов- ки у групах першого року навчання базується на вимогах та завданнях, які передбачені в навчальній програмі з важкої атлетики для ДЮСШ, СДЮШОР, УОР та ШВСМ. Мета програми – гармонійний розвиток організму спортсменів і поглиблене оволодіння технікою виконання змагальних вправ. Експериментальна програма річного макроциклу підготовки важкоатлеток 12-13 років на етапі попередньої базової підготовки у групах першого року навчання дає можливість значно підвищити рівень загальної та спеціальної фізичної підготовленості та виконати нормативні вимоги згідно з навчальною програмою з важкої атлетики. Окрім того, підтверджено дані щодо впли- ву тренувальних занять важкою атлетикою на адаптивні можливості та функціональний стан кардіореспіраторної системи жіночого організму, що розвивається.

КОРОТКИЙ ОГЛЯД ОСВІТИ ІНОЗЕМНИХ МОВ XXI СТОЛІТТЯ В УГОРЩИНІ

Василь Сіладі

старший викладач Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ (Берегово, Закарпатська область, Україна), аспірант
Мукачівського державного університету (Мукачево, Закарпатська область, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9710-2286

Anotation. Різні міжнародні опитування часто показують несприятливу картину мовних навичок та можли- востей вивчення мови в Угорщині. Сьогодні основним регулятором змісту в Угорщині є Національна основна навчальна програма, а положення щодо викладання мови сформульовані в розділі Іноземні мови. Це додатково детально викладено в рамках навчальних програм з іноземних мов, розбитих на педагогічні етапи та типи шкіл. Обидва типи документів ґрунтуються на загальноєвропейській системі відліку (CEFR, 2002), тобто вони відпо- відають європейським тенденціям і працюють із системою рівнів та вимогами, сформульованими в ній. З огляду на все це виникає питання, чому тоді викладання мови в угорській державній освіті не є ефективним. Для відпо- віді потрібні емпіричні дані, що дають загальну картину роботи в школі та класі, а також про поточну ситуацію та кроки, які можна зробити для розвитку.
Keywords: Різні міжнародні опитування часто показують несприятливу картину мовних навичок та можли- востей вивчення мови в Угорщині. Сьогодні основним регулятором змісту в Угорщині є Національна основна навчальна програма, а положення щодо викладання мови сформульовані в розділі Іноземні мови. Це додатково детально викладено в рамках навчальних програм з іноземних мов, розбитих на педагогічні етапи та типи шкіл. Обидва типи документів ґрунтуються на загальноєвропейській системі відліку (CEFR, 2002), тобто вони відпо- відають європейським тенденціям і працюють із системою рівнів та вимогами, сформульованими в ній. З огляду на все це виникає питання, чому тоді викладання мови в угорській державній освіті не є ефективним. Для відпо- віді потрібні емпіричні дані, що дають загальну картину роботи в школі та класі, а також про поточну ситуацію та кроки, які можна зробити для розвитку.

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ СТАНОВЛЕННЯ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ У СЛОВАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

Юлія Тетерюк-Кінч

аспірантка кафедри музичного мистецтва
Мукачівського державного університету (Мукачево, Закарпатська область, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1044-4970

Anotation. У статті здійснено історичний аналіз становлення мистецької освіти в Словацькій Республіці. Висвітлено етапи створення початкових шкіл мистецтв та основні положення їх існування. Детально описано зміст державної освітньої програми для початкових шкіл мистецтв та надано характеристику й методи організа- ції базової мистецької освіти. Обґрунтовано зміст підготовки учнів і форми її реалізації у початкових мистець- ких навчальних закладах Словаччини. Сформульована організація навчально-виховного процесу в базовій школі мистецтв, прийом учнів на навчання та його завершення в початковій школі мистецтв, а також методи, умови закінчення навчання та видача документа про здобуту освіту. Школа керується на основі чинної державної освітньої програми, яка відображає ціль, мету, функціонування та специфіку школи, а також стратегію, встановлену керівництвом школи. Тому дано аналіз принципів та умов розвитку шкільних освітніх програм.
Keywords: У статті здійснено історичний аналіз становлення мистецької освіти в Словацькій Республіці. Висвітлено етапи створення початкових шкіл мистецтв та основні положення їх існування. Детально описано зміст державної освітньої програми для початкових шкіл мистецтв та надано характеристику й методи організа- ції базової мистецької освіти. Обґрунтовано зміст підготовки учнів і форми її реалізації у початкових мистець- ких навчальних закладах Словаччини. Сформульована організація навчально-виховного процесу в базовій школі мистецтв, прийом учнів на навчання та його завершення в початковій школі мистецтв, а також методи, умови закінчення навчання та видача документа про здобуту освіту. Школа керується на основі чинної державної освітньої програми, яка відображає ціль, мету, функціонування та специфіку школи, а також стратегію, встановлену керівництвом школи. Тому дано аналіз принципів та умов розвитку шкільних освітніх програм.

ХОРОВА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОЕЗІЇ І. ФРАНКА В ТВОРЧОСТІ С. ЛЮДКЕВИЧА

Лілія Нємцова

кандидат мистецтвознавства, асистент кафедри музики факультету педагогіки, психології та соціальної роботи
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1726-1349

Anotation. Метою нашого дослідження є аналіз хорової інтерпретації поезії І. Франка в композиторському вті- ленні С. Людкевича. Методологія дослідження передбачає застосвування методів: спостереження й відбору – для пошуку свідчень про ставлення І. Франка до хорового мистецтва; екстраполяційний – для осмислення світогляд- но-філософського змісту поетичної спадщини І. Франка як вербальної основи хорових творів; історико-ретро- спективний; системний; теоретико-аналітичний; компаративний – для висвітлення індивідуальних інтерпретацій єдиної літературної першооснови. Наукова новизна полягає у висвітленні жанрово-стильової палітри хорових інтерпретацій поезій І. Франка в творчості українських композиторів кінця ХІХ – початку ХХІ ст. на прикладі інтерпретацій С. Людкевича. Хорові інтерпретації поезії Івана Франка почали з’являтися в кінці ХІХ – на почат- ку ХХ ст., спочатку в доробку композиторів Галичини. Характерно, що вже в перших зразках визначилися такі провідні тематично-образні напрями вибору поезії, як героїка та національно-визвольні прагнення, трагізм долі художника та фольклорні мотиви – від філософсько-громадянських до особисто-інтимних.
Keywords: Метою нашого дослідження є аналіз хорової інтерпретації поезії І. Франка в композиторському вті- ленні С. Людкевича. Методологія дослідження передбачає застосвування методів: спостереження й відбору – для пошуку свідчень про ставлення І. Франка до хорового мистецтва; екстраполяційний – для осмислення світогляд- но-філософського змісту поетичної спадщини І. Франка як вербальної основи хорових творів; історико-ретро- спективний; системний; теоретико-аналітичний; компаративний – для висвітлення індивідуальних інтерпретацій єдиної літературної першооснови. Наукова новизна полягає у висвітленні жанрово-стильової палітри хорових інтерпретацій поезій І. Франка в творчості українських композиторів кінця ХІХ – початку ХХІ ст. на прикладі інтерпретацій С. Людкевича. Хорові інтерпретації поезії Івана Франка почали з’являтися в кінці ХІХ – на почат- ку ХХ ст., спочатку в доробку композиторів Галичини. Характерно, що вже в перших зразках визначилися такі провідні тематично-образні напрями вибору поезії, як героїка та національно-визвольні прагнення, трагізм долі художника та фольклорні мотиви – від філософсько-громадянських до особисто-інтимних.

ТВОРИ МИКОЛИ СТОРОЖЕНКА ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

Роман Петрук

заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри монументально-декоративного і сакрального мистецтва
Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6221-7916

Anotation. У статті йдеться про створення визначним українським художником й педагогом Миколою Андрі- йовичем Стороженком (1928–2015) таких масштабних творів початку ХХI століття, як «Передчуття Голгофи» (2001–2013) та «Наш Пелікан» (портрет Т. Г. Шевченка, 2013–2015). Автором статті досліджено авторську мето- дику ведення роботи М. Стороженком, описано його концепції, а також проведено аналіз творів, їх композиційних елементів. У дослідженні виявлено вплив сакрального мистецтва та іконографії на формування авторського сти- лю, в якому виконані роботи. Особливої уваги варте використання художником символів, присутніх в культурах різних народів, а також притаманних сакральним творам доби українського бароко. Акцентовано на експеримен- тальній складовій як одній з головних під час вибору техніки та матеріалів для виконання творів. Матеріал про- понованої наукової розвідки формуватиме джерельну базу для осягнення особистості М. Стороженка, а отримані результати можуть використовуватися для оцінки творчого доробку мистця під час наукових досліджень.
Keywords: У статті йдеться про створення визначним українським художником й педагогом Миколою Андрі- йовичем Стороженком (1928–2015) таких масштабних творів початку ХХI століття, як «Передчуття Голгофи» (2001–2013) та «Наш Пелікан» (портрет Т. Г. Шевченка, 2013–2015). Автором статті досліджено авторську мето- дику ведення роботи М. Стороженком, описано його концепції, а також проведено аналіз творів, їх композиційних елементів. У дослідженні виявлено вплив сакрального мистецтва та іконографії на формування авторського сти- лю, в якому виконані роботи. Особливої уваги варте використання художником символів, присутніх в культурах різних народів, а також притаманних сакральним творам доби українського бароко. Акцентовано на експеримен- тальній складовій як одній з головних під час вибору техніки та матеріалів для виконання творів. Матеріал про- понованої наукової розвідки формуватиме джерельну базу для осягнення особистості М. Стороженка, а отримані результати можуть використовуватися для оцінки творчого доробку мистця під час наукових досліджень.

КАМ’ЯНА ПАРКОВА СКУЛЬПТУРА У ЛАНДШАФТНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ–ХХІ СТ. НА ВІННИЧЧИНІ

Ганна Троценко

аспірантка кафедри дизайну і технологій
Київського національного університету культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1240-0752

Anotation. На основі опрацьованого матеріалу комплексно висвітлено значення ландшафтної кам’яної скуль- птури у відкритому макросередовищі. Враховано різні аспекти взаємодії «скульптура–простір»: виставки в пар- ках, організовані скульптурні парки/сади, скульптура у ландшафтному дизайні, особливо акцентовано увагу на проведенні симпозіумів. Детально з’ясовано інтенції першого симпозіуму «Подільський Оберіг» 1986 року та останнього – 2020 року, які відбулися у с. Буша Вінницької області, де й зародився найбільший парк історичної скульптури в Україні та Європі. Також вивчено розроблення дизайну його ландшафтного середовища. Розглянуто розвиток художніх процесів нашої держави та проведено паралель із міжнародною ситуацією. Наведено фактологічні дані, що частково розкривають світові мистецькі події. На прикладі репрезентативних творів митців охопле- но образно-стилістичні напрями, які дали імпульс для пошуку ідейно-пластичних концепцій паркової скульптури.
Keywords: На основі опрацьованого матеріалу комплексно висвітлено значення ландшафтної кам’яної скуль- птури у відкритому макросередовищі. Враховано різні аспекти взаємодії «скульптура–простір»: виставки в пар- ках, організовані скульптурні парки/сади, скульптура у ландшафтному дизайні, особливо акцентовано увагу на проведенні симпозіумів. Детально з’ясовано інтенції першого симпозіуму «Подільський Оберіг» 1986 року та останнього – 2020 року, які відбулися у с. Буша Вінницької області, де й зародився найбільший парк історичної скульптури в Україні та Європі. Також вивчено розроблення дизайну його ландшафтного середовища. Розглянуто розвиток художніх процесів нашої держави та проведено паралель із міжнародною ситуацією. Наведено фактологічні дані, що частково розкривають світові мистецькі події. На прикладі репрезентативних творів митців охопле- но образно-стилістичні напрями, які дали імпульс для пошуку ідейно-пластичних концепцій паркової скульптури.

КИТАЙСЬКА НОТАЦІЯ ЦЗЯНЬ-ПУ (JIANPU, 简谱) У СИМФОНІЧНІЙ МУЗИЦІ 1950–1970-Х РОКІВ: ІСТОРИЧНИЙ, МУЗИКОЗНАВЧИЙ ТА ВИКОНАВСЬКИЙ АСПЕКТИ

Чень Юньцзя

аспірантка кафедри теорії музики
Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0362-7912

Anotation. Авторка статті вперше впроваджує до вітчизняного наукового обігу три яскраві зразки китайського програмного типу симфонізму: симфонічні п’єси «Танець народу Яо» Лю Тешаня–Мао Юаня, «Блага звістка з Пекіна до села» Чжен Лу–Ма Хонг’є та увертюри «Весняний фестиваль» Лі Хуанчжі. Дослідниця робить спро- бу висвітлити особливості оркестрових партитур, записаних у китайській цифровій нотації цзянь-пу, а також її інтерпретації представниками сучасної китайської композиторсько-виконавської і диригентської школи періоду другої половини ХХ століття – першої третини ХХІ століття: Пен Сювеня, Пен Цзяпена, Чень Сяяна і Осмо Вянскя. Методологія дослідження полягає у використанні цілісного, системного, порівняльного та історичного методів музикознавчого аналізу. Результати проведеного дослідження можуть сприяти взаємозбагаченню культур Сходу і Заходу, а також усвідомлення ролі музичної писемності як невід’ємної частини музичного мистецтва.
Keywords: Авторка статті вперше впроваджує до вітчизняного наукового обігу три яскраві зразки китайського програмного типу симфонізму: симфонічні п’єси «Танець народу Яо» Лю Тешаня–Мао Юаня, «Блага звістка з Пекіна до села» Чжен Лу–Ма Хонг’є та увертюри «Весняний фестиваль» Лі Хуанчжі. Дослідниця робить спро- бу висвітлити особливості оркестрових партитур, записаних у китайській цифровій нотації цзянь-пу, а також її інтерпретації представниками сучасної китайської композиторсько-виконавської і диригентської школи періоду другої половини ХХ століття – першої третини ХХІ століття: Пен Сювеня, Пен Цзяпена, Чень Сяяна і Осмо Вянскя. Методологія дослідження полягає у використанні цілісного, системного, порівняльного та історичного методів музикознавчого аналізу. Результати проведеного дослідження можуть сприяти взаємозбагаченню культур Сходу і Заходу, а також усвідомлення ролі музичної писемності як невід’ємної частини музичного мистецтва.

ФЕНОМЕН МІФУ ТА МІФОКРИТИКИ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОМУ ДИСКУРСІ

Олеся Медведчук

аспірантка кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6570-862X

Anotation. У статті проаналізовано погляди різних шкіл міфокритики на поняття міфу, виокремлено найголо- вніші концептуальні дослідницькі підходи до вивчення цього явища. Узагальнено та визначено основні власти- вості міфу, такі як: хронотопічна незалежність, універсальність, інтерпретаційний потенціал, поєднання реально- го й ірреального, колективного й індивідуального, метафоричність, символічність, наявність сакрального змісту. Виокремлено основні структурні елементи неоміфологічного мислення – міфологему і міфему, зроблено спробу чітко розмежувати ці поняття, зазначено їхні характеристики. Розглянуто особливості неоміфологізму як одного з провідних художніх стилів світової літератури ХХ–ХХІ ст. та визначено основні способи авторських запозичень первинних міфів. Наголошено на тісному зв’язку неоміфологізму із психологізмом, фольклором, символізмом, фантастикою та оніризмом.
Keywords: У статті проаналізовано погляди різних шкіл міфокритики на поняття міфу, виокремлено найголо- вніші концептуальні дослідницькі підходи до вивчення цього явища. Узагальнено та визначено основні власти- вості міфу, такі як: хронотопічна незалежність, універсальність, інтерпретаційний потенціал, поєднання реально- го й ірреального, колективного й індивідуального, метафоричність, символічність, наявність сакрального змісту. Виокремлено основні структурні елементи неоміфологічного мислення – міфологему і міфему, зроблено спробу чітко розмежувати ці поняття, зазначено їхні характеристики. Розглянуто особливості неоміфологізму як одного з провідних художніх стилів світової літератури ХХ–ХХІ ст. та визначено основні способи авторських запозичень первинних міфів. Наголошено на тісному зв’язку неоміфологізму із психологізмом, фольклором, символізмом, фантастикою та оніризмом.

ПИТАННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ АННАЛІСТИКИ В ДОСЛІДЖЕННЯХ Л. БЕРКУТА

Налівайко Андрій

аспірант кафедри всесвітньої історії
Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5518-6637

Anotation. Леонід Миколайович Беркут (1879–1940) – видатний український медієвіст, доктор історії. Твор- чість ученого дуже багатогранна. Одним з наукових напрямів Л. Беркута було вивчення історії походження і характер середньовічної анналістики. У цій статті відображається погляд Л. Беркута на походження і аналіз середньовічних аннал. Для українсько- го вченого середньовічні аннали виникають поступово від простих форм до більш складних. Чудово володіючи методологією джерелознавства, Л. Беркут пропонує свій науковий інструментарій для вирішення питань похо- дження середньовічної анналістики.
Keywords: Леонід Миколайович Беркут (1879–1940) – видатний український медієвіст, доктор історії. Твор- чість ученого дуже багатогранна. Одним з наукових напрямів Л. Беркута було вивчення історії походження і характер середньовічної анналістики. У цій статті відображається погляд Л. Беркута на походження і аналіз середньовічних аннал. Для українсько- го вченого середньовічні аннали виникають поступово від простих форм до більш складних. Чудово володіючи методологією джерелознавства, Л. Беркут пропонує свій науковий інструментарій для вирішення питань похо- дження середньовічної анналістики.

БІБЛІОГРАФІЧНІ СТУДІЇ ПРОФЕСОРА К.В. ДУБНЯКА (1890–1948)

Світлана Омельченко

аспірантка
Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2531-6864

Anotation. Історична розвідка присвячена дослідженню багатогранної творчої спадщини видатної постаті в історії сільськогосподарської науки й освіти професора Костя Володимировича Дубняка. Встановлено, що він є одним із фундаторів вітчизняної сільськогосподарської бібліографії. Висвітлено його роль і внесок у розвиток галузевої критичної бібліографії у 20-х рр. ХХ ст. у всеукраїнському вимірі. Здійснено контент-аналіз напрацювань ученого, вивчено коло його наукових пошуків та досліджено різноманіття інтелектуального простору. Допо- внено відомості наукової біографії К.В. Дубняка як бібліографа. Визначено концептуальні ідеї вченого та методо- логічні орієнтири. Доробок К.В. Дубняка, серед якого понад 200 рецензій, є цінним інформаційним ресурсом для вивчення історії аграрної науки та освіти. Поглиблено напрям історико-наукових досліджень щодо становлення й розвитку сільськогосподарської бібліографії на українських землях.
Keywords: Історична розвідка присвячена дослідженню багатогранної творчої спадщини видатної постаті в історії сільськогосподарської науки й освіти професора Костя Володимировича Дубняка. Встановлено, що він є одним із фундаторів вітчизняної сільськогосподарської бібліографії. Висвітлено його роль і внесок у розвиток галузевої критичної бібліографії у 20-х рр. ХХ ст. у всеукраїнському вимірі. Здійснено контент-аналіз напрацювань ученого, вивчено коло його наукових пошуків та досліджено різноманіття інтелектуального простору. Допо- внено відомості наукової біографії К.В. Дубняка як бібліографа. Визначено концептуальні ідеї вченого та методо- логічні орієнтири. Доробок К.В. Дубняка, серед якого понад 200 рецензій, є цінним інформаційним ресурсом для вивчення історії аграрної науки та освіти. Поглиблено напрям історико-наукових досліджень щодо становлення й розвитку сільськогосподарської бібліографії на українських землях.

СТАНОВЛЕННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ ПРОФЕСОРА ІРИНАРХА ЩОГОЛЕВА (1873–1939)

Анастасія Онищенко

аспірантка
Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3515-5777

Anotation. Історична розвідка присвячена вивченню чинників, що вплинули на формування особистості, кола наукових інтересів видатного вченого, педагога та організатора сільськогосподарської дослідної справи в Україні професора Іринарха Щоголева. Джерельна база дослідження охоплює широке коло опублікованих і неопубліко- ваних матеріалів, її основу складають раніше недоступні архівні документи та наукові праці вченого. Вперше оприлюднено подробиці особистого життя вченого. Поглиблено й доповнено біографічні відомості, пов’язані з роками навчання у середніх і вищих навчальних закладів. Доведено пріоритет ученого в становлення теорети- ко-методологічних основ української ентомологічної науки, розроблення термінологічної справи, розгортання просвітницького руху на початку ХХ століття. Висвітлено активну громадську позицію І. Щоголева. Досліджено перші кроки на науковій стезі і перші вагомі здобутки.
Keywords: Історична розвідка присвячена вивченню чинників, що вплинули на формування особистості, кола наукових інтересів видатного вченого, педагога та організатора сільськогосподарської дослідної справи в Україні професора Іринарха Щоголева. Джерельна база дослідження охоплює широке коло опублікованих і неопубліко- ваних матеріалів, її основу складають раніше недоступні архівні документи та наукові праці вченого. Вперше оприлюднено подробиці особистого життя вченого. Поглиблено й доповнено біографічні відомості, пов’язані з роками навчання у середніх і вищих навчальних закладів. Доведено пріоритет ученого в становлення теорети- ко-методологічних основ української ентомологічної науки, розроблення термінологічної справи, розгортання просвітницького руху на початку ХХ століття. Висвітлено активну громадську позицію І. Щоголева. Досліджено перші кроки на науковій стезі і перші вагомі здобутки.

СХІДНОСТЕПОВІ НАЙМЕНУВАННЯ ПІР РОКУ В ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Юлія Онищенко

аспірантка кафедри історії та культури української мови
Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7212-2638

Anotation. У статті на матеріалі українських східностепових говірок описано номінації пір року та пов’язаних із ними понять і процесів, спостережено характерні особливості відзначення деяких свят, а також прикмети та повір’я, що їх супроводжують. Звернуто увагу, що кожну пору року характеризує святкування певних подій (це описано в розгалу- жених коментарях респондентів). Досліджено номінації зими (її початку; періоду, коли зима стає холоднішою; затяжної зими та ін.), весни (відлиги; значного потепління взимку або ранньою весною, що викликає часткове розтавання снігу, льоду; весняного періоду часу, коли розтає сніг, річки наповнюються водою, псуються дороги), літа (хорошого, спри- ятливого для врожаю; сухого, бездощового), осені та особливості святкування Нового року за старим стилем, Хрещен- ня, Стрітення, Великодня, Святої Трійці, трьох різновидів Спасу, свят Петра і Павла, Покрови, Андрія тощо. Виявлені найменування найчастіше однокомпонентні, рідше – багатокомпонентні (в основному прості атрибутивні словосполу- чення). Певні назви на позначення пір року наявні в сучасній українській літературній мові з тотожним значенням, також відомі в інших українських говірках, де можуть мати акцентні, фонетичні, словотвірні й семантичні відмінності.
Keywords: У статті на матеріалі українських східностепових говірок описано номінації пір року та пов’язаних із ними понять і процесів, спостережено характерні особливості відзначення деяких свят, а також прикмети та повір’я, що їх супроводжують. Звернуто увагу, що кожну пору року характеризує святкування певних подій (це описано в розгалу- жених коментарях респондентів). Досліджено номінації зими (її початку; періоду, коли зима стає холоднішою; затяжної зими та ін.), весни (відлиги; значного потепління взимку або ранньою весною, що викликає часткове розтавання снігу, льоду; весняного періоду часу, коли розтає сніг, річки наповнюються водою, псуються дороги), літа (хорошого, спри- ятливого для врожаю; сухого, бездощового), осені та особливості святкування Нового року за старим стилем, Хрещен- ня, Стрітення, Великодня, Святої Трійці, трьох різновидів Спасу, свят Петра і Павла, Покрови, Андрія тощо. Виявлені найменування найчастіше однокомпонентні, рідше – багатокомпонентні (в основному прості атрибутивні словосполу- чення). Певні назви на позначення пір року наявні в сучасній українській літературній мові з тотожним значенням, також відомі в інших українських говірках, де можуть мати акцентні, фонетичні, словотвірні й семантичні відмінності.

КОЗАЦЬКА ЧАЙКА ТА СУДНОБУДУВАННЯ В ЧОРНОМОРСЬКОМУ БАСЕЙНІ XVI–XVIII СТОЛІТЬ

Вячеслав Саричев

аспірант кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна), старший науковий співробітник
Національного заповідника ‘Хортиця’ (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3176-878X

Anotation. У статті розглядаються схожість суднобудівних традицій різних народів країн басейну Чорного моря XVI–XVIII століть. Встановлено, що внаслідок цього поширилося використання Османською імперією малих річкових та морських суден. Зокрема, це були османські чайки для захисту від козацьких набігів гирл Дунаю та Дніпра. Водночас еволюція козацьких чайок та дунайських сайок відбувалася в напрямку збільшення їх артилерійської потужності та універсальності через протистояння з османськими суднами. Цей взаємний вплив був наслідком схожих природних умов розвитку суднобудування народів чорноморського басейну, а також пер- манентної мілітаризації життя європейського фронтиру. Він засвідчив високий рівень суднобудування народів, які були здатні сприйняти зовнішній досвід, що збагачував їхні традиції та стимулював розвиток різних галузей економіки.
Keywords: У статті розглядаються схожість суднобудівних традицій різних народів країн басейну Чорного моря XVI–XVIII століть. Встановлено, що внаслідок цього поширилося використання Османською імперією малих річкових та морських суден. Зокрема, це були османські чайки для захисту від козацьких набігів гирл Дунаю та Дніпра. Водночас еволюція козацьких чайок та дунайських сайок відбувалася в напрямку збільшення їх артилерійської потужності та універсальності через протистояння з османськими суднами. Цей взаємний вплив був наслідком схожих природних умов розвитку суднобудування народів чорноморського басейну, а також пер- манентної мілітаризації життя європейського фронтиру. Він засвідчив високий рівень суднобудування народів, які були здатні сприйняти зовнішній досвід, що збагачував їхні традиції та стимулював розвиток різних галузей економіки.

НЕОЛУДДИЗМ ЯК БАР’ЄР ДЛЯ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Романа Мишок, Лариса Климанська

Романа Мишок, аспірантка кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка» (Львів, Україна)
Лариса Климанська, доктор політичних наук, професор, професор кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка» (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2150-0920, ORCID ID: 0000-0002-3693-7503

Anotation. Статтю присвячено аналізу неолуддизму як соціального явища, особливостей його типології. У про- цесі перегляду наявної наукової літератури виявлено, що неолуддизму властиві ознаки, які відносяться до осо- бливостей сучасних контркультур. Приділяється увага розмежуванню неолуддизму від інших контркультурних практик: антиглобалізму, антиконсьюмеризму та Інтернет-песимізму. Подано порівняння луддизму – історично першої форми антитехнологічного руху та неолуддизму. У рамках статті розглянуто різновиди неолуддизму: еко- номічний, романтично-пасторальний, духовно-ідеологічний та анархічний. На основі вказаних видів встановлено та описано два рівні неолуддистських практик: когнітивний та діяльнісний, а також подано узагальнену характе- ристику причин появи неолуддистських практик у сучасному суспільстві. З’ясовано, що відсутність емпіричної та теоретичної бази щодо неолуддистських практик українських громадян не означає відсутність проблеми нега- тивного впливу такої контркультури на формування громадянського суспільства в Україні.
Keywords: Статтю присвячено аналізу неолуддизму як соціального явища, особливостей його типології. У про- цесі перегляду наявної наукової літератури виявлено, що неолуддизму властиві ознаки, які відносяться до осо- бливостей сучасних контркультур. Приділяється увага розмежуванню неолуддизму від інших контркультурних практик: антиглобалізму, антиконсьюмеризму та Інтернет-песимізму. Подано порівняння луддизму – історично першої форми антитехнологічного руху та неолуддизму. У рамках статті розглянуто різновиди неолуддизму: еко- номічний, романтично-пасторальний, духовно-ідеологічний та анархічний. На основі вказаних видів встановлено та описано два рівні неолуддистських практик: когнітивний та діяльнісний, а також подано узагальнену характе- ристику причин появи неолуддистських практик у сучасному суспільстві. З’ясовано, що відсутність емпіричної та теоретичної бази щодо неолуддистських практик українських громадян не означає відсутність проблеми нега- тивного впливу такої контркультури на формування громадянського суспільства в Україні.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ІННОВАЦІЙ В ЕНЕРГЕТИЦІ ЯК ПЕРЕДУМОВА ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ ТА ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Олена Трофименко

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри економіки та підприємництва Міжнародного університету фінансів (Київ, Україна), доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки
Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2339-0377

Anotation. У статті проаналізовано теоретичні засади розвитку системи інновацій в енергетичній сфері. Визначено основні передумови запровадження енергетичних інновацій, як-от потреба вирішення проблем кліма- ту, розширення доступу до доступної та безпечної енергії та інших завдань у межах сьомої Цілі сталого розвитку. Визначено підходи до теоретичного визначення сутності інновацій в енергетиці. Встановлено, що доцільно вико- ристовувати саме системний підхід до інноваційного розвитку технологій у сфері енергетики та застосовувати поняття «система інновацій» у сфері енергетики. Визначено, що сьогодні в основі розвитку системи інновацій в енергетичному секторі лежить спрямованість на екологічність та декарбонізацію. Виявлено основні рекоменда- ції та ініціативи з декарбонізації. Проаналізовано метод управління енергією із застосуванням теорії ігор, підходи до управління в енергетиці з використанням концепції V2G на основі теорії ігор та угод для IoEV, некооператив- ної гри Штакельберга, підходів до ціноутворення. Визначено енергетичний блокчейн. Виявлено проривні іннова- ційні технології у сфері енергетики.
Keywords: У статті проаналізовано теоретичні засади розвитку системи інновацій в енергетичній сфері. Визначено основні передумови запровадження енергетичних інновацій, як-от потреба вирішення проблем кліма- ту, розширення доступу до доступної та безпечної енергії та інших завдань у межах сьомої Цілі сталого розвитку. Визначено підходи до теоретичного визначення сутності інновацій в енергетиці. Встановлено, що доцільно вико- ристовувати саме системний підхід до інноваційного розвитку технологій у сфері енергетики та застосовувати поняття «система інновацій» у сфері енергетики. Визначено, що сьогодні в основі розвитку системи інновацій в енергетичному секторі лежить спрямованість на екологічність та декарбонізацію. Виявлено основні рекоменда- ції та ініціативи з декарбонізації. Проаналізовано метод управління енергією із застосуванням теорії ігор, підходи до управління в енергетиці з використанням концепції V2G на основі теорії ігор та угод для IoEV, некооператив- ної гри Штакельберга, підходів до ціноутворення. Визначено енергетичний блокчейн. Виявлено проривні іннова- ційні технології у сфері енергетики.

АУТОПОЕЙЗІС ЯК ФАКТОР СТРУКТУРОГЕНЕЗУ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ

Ганна Сухаревська

кандидатка наук з соціальних комунікацій, старший викладач кафедри журналістики та українознавства
Національного університету водного господарства та природокористування (Рівне, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8938-7915

Anotation. Сьогодні соціальні мережі займають найбільшу частину інформаційних потоків інтернет-трафіку. Навіть біль- ше, їх взаємодія з зовнішнім середовищем (іншими сервісами інтернету) змінює всю систему. В ході власного структурогенезу Інтернет-простір утворив особливого роду відокремлену комунікативну систему – соціальну мережу. Відповідно, в контексті нашого дослідження вони становлять найбільший інтерес, особливо цікавою є тематика специфіки функціонування цієї системи, її принципи і закони діяльності. Зміна структури соціальних мереж інтернет-простору здійснюється за рахунок кооперативного та багатоканального інформаційного впливу на них як розробників, так і самих користувачів. Кожен з учасників комунікації з соціальною мережею окремо не має вичерпних знань про мережу загалом, тоді як сукупна комунікативна взаємодія всіх агентів, що беруть участь в аутопойезисі, утворює операціонально замкнену техносоціальну єдність. Соціальні мережі інтернет-простору являють собою операційно замкнуті сполуки соціальних і технологічних систем, які володіють складною струк- турою і великими резервами для власного аутопойетичного відтворення. Поряд з багатьма об’єктами інтернет- простору, функцією соціальних мереж є забезпечення комунікації. Однак, на відміну від інших медіасистем, соці- альні мережі організовуються в результаті запуску аутопойезиса, який стає їх перманентним станом.
Keywords: Сьогодні соціальні мережі займають найбільшу частину інформаційних потоків інтернет-трафіку. Навіть біль- ше, їх взаємодія з зовнішнім середовищем (іншими сервісами інтернету) змінює всю систему. В ході власного структурогенезу Інтернет-простір утворив особливого роду відокремлену комунікативну систему – соціальну мережу. Відповідно, в контексті нашого дослідження вони становлять найбільший інтерес, особливо цікавою є тематика специфіки функціонування цієї системи, її принципи і закони діяльності. Зміна структури соціальних мереж інтернет-простору здійснюється за рахунок кооперативного та багатоканального інформаційного впливу на них як розробників, так і самих користувачів. Кожен з учасників комунікації з соціальною мережею окремо не має вичерпних знань про мережу загалом, тоді як сукупна комунікативна взаємодія всіх агентів, що беруть участь в аутопойезисі, утворює операціонально замкнену техносоціальну єдність. Соціальні мережі інтернет-простору являють собою операційно замкнуті сполуки соціальних і технологічних систем, які володіють складною струк- турою і великими резервами для власного аутопойетичного відтворення. Поряд з багатьма об’єктами інтернет- простору, функцією соціальних мереж є забезпечення комунікації. Однак, на відміну від інших медіасистем, соці- альні мережі організовуються в результаті запуску аутопойезиса, який стає їх перманентним станом.

ВЗАЄМОДІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ З ДЕРЖАВНИМИ ТА ГРОМАДСЬКИМИ ІНСТИТУЦІЯМИ ЩОДО ПРОТИДІЇ ГЕНДЕРНО ОБУМОВЛЕНОМУ НАСИЛЬСТВУ: ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ Й ПРИНЦИПИ

Наталія Грідіна

ад’юнкт відділу організації освітньо-наукової підготовки
Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8499-074X

Anotation. У статті здійснено науковий аналіз позицій учених щодо розуміння терміна «взаємодія» з метою подальшого з’ясування розуміння взаємодії Національної поліції України з державними та громадськими інсти- туціями щодо протидії гендерно обумовленому насильству. Запропоновано під взаємодією Національної поліції України з державними та громадськими інституціями щодо протидії гендерно обумовленому насильству роз- глядати визначену нормативно-правовими актами, узгоджену діяльність уповноважених підрозділів Національ- ної поліції України, які здійснюють заходи щодо протидії гендерно обумовленому насильству й інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, населення, територіальних громад і громадських об’єднань з метою забезпечення протидії гендерно обумовленому насильству. Принципи взаємодії Національної поліції України з державними та громадськими інституціями щодо протидії гендерно обумовленому насильству запропо- новано розподілити на дві групи – загальні принципи (ті, які стосуються діяльності Національної поліції України й інших органів державної влади), і спеціальні (принципи, на яких має ґрунтуватися діяльність суб’єктів, безпо- середньо спрямована на запобігання та протидію гендерно обумовленому насильству).
Keywords: У статті здійснено науковий аналіз позицій учених щодо розуміння терміна «взаємодія» з метою подальшого з’ясування розуміння взаємодії Національної поліції України з державними та громадськими інсти- туціями щодо протидії гендерно обумовленому насильству. Запропоновано під взаємодією Національної поліції України з державними та громадськими інституціями щодо протидії гендерно обумовленому насильству роз- глядати визначену нормативно-правовими актами, узгоджену діяльність уповноважених підрозділів Національ- ної поліції України, які здійснюють заходи щодо протидії гендерно обумовленому насильству й інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, населення, територіальних громад і громадських об’єднань з метою забезпечення протидії гендерно обумовленому насильству. Принципи взаємодії Національної поліції України з державними та громадськими інституціями щодо протидії гендерно обумовленому насильству запропо- новано розподілити на дві групи – загальні принципи (ті, які стосуються діяльності Національної поліції України й інших органів державної влади), і спеціальні (принципи, на яких має ґрунтуватися діяльність суб’єктів, безпо- середньо спрямована на запобігання та протидію гендерно обумовленому насильству).

РАЗВИТИЕ НАУЧНЫХ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ О СУДЕЙСКОМ ИММУНИТЕТЕ В ЮРИСПРУДЕНЦИИ СОВЕТСКОЙ ЭПОХИ

Елена Драгневич

аспирант
Харьковского национального университета внутренних дел (Харьков, Украина)

ORCID ID: 0000-0003-3420-5402

Anotation. В течение первых лет существования советской власти, принцип независимости судей формаль- но признавался республиканским руководством. Тем не менее, следует констатировать, что на практике, как НКЮ УССР, так и местные органы юстиции, а также партийные органы регулярно вмешивались в деятельность судебных органов. В годы сталинского тоталитарного режима суды выполняли указания политического руководства, оставаясь механизмом, с помощью которого власть защищала себя от тех, кто, по ее мнению, мог пред- ставлять опасность для нее. Конечно, такой подход ставил под сомнение возможность практического соблюдения судейских иммунитетов, зафиксированных в законодательстве. Судейский иммунитет не мог быть реализован в полной мере и функционировал до тех пор, пока это не противоречило интересам советской власти и государ- ства. Невостребованным советской правовой системой оставался и принцип несменяемости судей, следование которому предоставляет дополнительные гарантии соблюдению судейского иммунитета. Таким образом, жест- кий партийно-коммунистический детерминизм, исключая последние года существования СССР, способствовал существенной деформации представления об иммунитетах в правовом статусе судей, во многих случаях деваль- вируя их значимость.
Keywords: В течение первых лет существования советской власти, принцип независимости судей формаль- но признавался республиканским руководством. Тем не менее, следует констатировать, что на практике, как НКЮ УССР, так и местные органы юстиции, а также партийные органы регулярно вмешивались в деятельность судебных органов. В годы сталинского тоталитарного режима суды выполняли указания политического руководства, оставаясь механизмом, с помощью которого власть защищала себя от тех, кто, по ее мнению, мог пред- ставлять опасность для нее. Конечно, такой подход ставил под сомнение возможность практического соблюдения судейских иммунитетов, зафиксированных в законодательстве. Судейский иммунитет не мог быть реализован в полной мере и функционировал до тех пор, пока это не противоречило интересам советской власти и государ- ства. Невостребованным советской правовой системой оставался и принцип несменяемости судей, следование которому предоставляет дополнительные гарантии соблюдению судейского иммунитета. Таким образом, жест- кий партийно-коммунистический детерминизм, исключая последние года существования СССР, способствовал существенной деформации представления об иммунитетах в правовом статусе судей, во многих случаях деваль- вируя их значимость.

СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ СТАДІЇ ПІДГОТОВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ ПІД ЧАС ОСКАРЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ АКТІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Віталій Коврах

ад’юнкт відділу організації освітньо-наукової підготовки
Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9041-3551

Anotation. Мета статті – з’ясувати сутність і значення стадії підготовчого провадження під час оскарження адміністративних актів в адміністративному судочинстві. У статті, спираючись на аналіз норм чинного законо- давства та наукових поглядів вчених, надано характеристику підготовчого провадження під час оскарження адмі- ністративних актів в адміністративному судочинстві. Обґрунтовано, що суд, реалізуючи відповідні процесуальні дії та заходи на стадії підготовчого провадження, перевіряє можливість врегулювання спірної ситуації мирним шляхом, забезпечує формування фактичного підґрунтя справи, визначає предмет і межі доказування, забезпечує інші умови, необхідні для її об’єктивного, поновного та своєчасного вирішення по суті. З’ясовано, що основною формою проведення підготовчого провадження у справах про оскарження адміністративних актів, які розгляда- ються за правилами загального позовного провадження, виступає підготовче засідання.
Keywords: Мета статті – з’ясувати сутність і значення стадії підготовчого провадження під час оскарження адміністративних актів в адміністративному судочинстві. У статті, спираючись на аналіз норм чинного законо- давства та наукових поглядів вчених, надано характеристику підготовчого провадження під час оскарження адмі- ністративних актів в адміністративному судочинстві. Обґрунтовано, що суд, реалізуючи відповідні процесуальні дії та заходи на стадії підготовчого провадження, перевіряє можливість врегулювання спірної ситуації мирним шляхом, забезпечує формування фактичного підґрунтя справи, визначає предмет і межі доказування, забезпечує інші умови, необхідні для її об’єктивного, поновного та своєчасного вирішення по суті. З’ясовано, що основною формою проведення підготовчого провадження у справах про оскарження адміністративних актів, які розгляда- ються за правилами загального позовного провадження, виступає підготовче засідання.

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ РЕЛІГІЇ ТА ЦЕРКВИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Олег Мельничук

кандидат юридичних наук

ORCID ID: 0000-0001-8988-1462

Anotation. Стаття присвячена, по-перше, визначенню ролі держави у формуванні відносин держави та церкви через здійснення відповідної державної політики, по-друге, усвідомленню ролі суб’єктів публічного адміністру- вання у процесі формування та реалізації державної політики у сфері релігії та церкви. Наголошено на тому, що держава повинна забезпечити реалізацію права особи на свободу віросповідання, створюючи для цього сприятли- ві умови, а також держава повинна охороняти та захищати це право особи від будь-яких протиправних посягань чи обмежень. Доведено, що процес формування та реалізації державної політики у окресленій сфері має багато проблем, які притаманні як країнам Європи, так і Україні. Встановлено, що національне законодавство передба- чає досить широке коло суб’єктів, які формують та реалізують державну політику у сфері релігії. Це може поро- джувати не тільки різночитання основних засад такої політики, а й протиріччя між моделлю відносин держави та церкви, що закріплена в Конституції України, та політикою, яку реалізують на практиці перераховані вище державні органи.
Keywords: Стаття присвячена, по-перше, визначенню ролі держави у формуванні відносин держави та церкви через здійснення відповідної державної політики, по-друге, усвідомленню ролі суб’єктів публічного адміністру- вання у процесі формування та реалізації державної політики у сфері релігії та церкви. Наголошено на тому, що держава повинна забезпечити реалізацію права особи на свободу віросповідання, створюючи для цього сприятли- ві умови, а також держава повинна охороняти та захищати це право особи від будь-яких протиправних посягань чи обмежень. Доведено, що процес формування та реалізації державної політики у окресленій сфері має багато проблем, які притаманні як країнам Європи, так і Україні. Встановлено, що національне законодавство передба- чає досить широке коло суб’єктів, які формують та реалізують державну політику у сфері релігії. Це може поро- джувати не тільки різночитання основних засад такої політики, а й протиріччя між моделлю відносин держави та церкви, що закріплена в Конституції України, та політикою, яку реалізують на практиці перераховані вище державні органи.

МІСЦЕ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У СИСТЕМІ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

Олександр Олійник

здобувач
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8783-1868

Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених і норм чинного законодавства, визначено основні центральні та вищі органи державної влади, які у своїй сукупності становлять систему суб’єктів проти- дії корупції та формування антикорупційної політики в Україні. Проаналізовано правовий статус всіх трьох груп суб’єктів протидії корупції в нашій державі. З’ясовано значення й особливості роботи Національної ради з питань антикорупційної політики, а також сформовано висновок із приводу її місця у системі органів протидії корупції.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених і норм чинного законодавства, визначено основні центральні та вищі органи державної влади, які у своїй сукупності становлять систему суб’єктів проти- дії корупції та формування антикорупційної політики в Україні. Проаналізовано правовий статус всіх трьох груп суб’єктів протидії корупції в нашій державі. З’ясовано значення й особливості роботи Національної ради з питань антикорупційної політики, а також сформовано висновок із приводу її місця у системі органів протидії корупції.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, ЯКІ ПОВ’ЯЗАНІ З УЧАСТЮ ПРОКУРОРА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Альона Оліфір

аспірантка кафедри цивільно-правових дисциплін
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8460-2719

Anotation. Стаття присвячена дослідженню деяких аспектів участі прокурора у цивільному процесі. Автор обґрунтовує, що інститут участі прокурора у цивільному процесі в період реформування органів прокуратури хоч і не зазнав суттєвих змін, однак під час правозастосування викликає певні складності. У дослідженні значну увагу присвячено визначенню статусу прокурора у судовому процесі. Що стосується реформування органів про- куратури, то автор обґрунтовує позицію, за якої у такому разі не відбувається заміна учасника провадження, від- сутнє правонаступництво, що виключає потребу виносити будь-які процесуальні рішення. Автором висловлено позицію щодо помилкового здійснення судами заміни найменувань учасників судового провадження у зв’язку з реформуванням органів прокуратури. У статті автором проаналізовано положення процесуального законодавства щодо обсягу повноважень проку- рора у разі здійснення представництва інтересів держави у суді. Дослідником опрацьовано судову практику, яка стосується визначення правомірності оскарження прокурором в апеляційному та касаційному порядку судових рішень у справах за позовами інших осіб. Автором викладено висновок про необхідність внесення змін до законодавства з метою забезпечення одна- кового застосування норм права.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню деяких аспектів участі прокурора у цивільному процесі. Автор обґрунтовує, що інститут участі прокурора у цивільному процесі в період реформування органів прокуратури хоч і не зазнав суттєвих змін, однак під час правозастосування викликає певні складності. У дослідженні значну увагу присвячено визначенню статусу прокурора у судовому процесі. Що стосується реформування органів про- куратури, то автор обґрунтовує позицію, за якої у такому разі не відбувається заміна учасника провадження, від- сутнє правонаступництво, що виключає потребу виносити будь-які процесуальні рішення. Автором висловлено позицію щодо помилкового здійснення судами заміни найменувань учасників судового провадження у зв’язку з реформуванням органів прокуратури. У статті автором проаналізовано положення процесуального законодавства щодо обсягу повноважень проку- рора у разі здійснення представництва інтересів держави у суді. Дослідником опрацьовано судову практику, яка стосується визначення правомірності оскарження прокурором в апеляційному та касаційному порядку судових рішень у справах за позовами інших осіб. Автором викладено висновок про необхідність внесення змін до законодавства з метою забезпечення одна- кового застосування норм права.

ФЕНОМЕН ЮРИДИЧНОЇ СИЛИ АКТІВ М’ЯКОГО ПРАВА КОМІСІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Павло Отенко

аспірант кафедри міжнародного права
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3629-7008

Anotation. Наукова стаття присвячена питанню юридичної сили сучасних актів м’якого права Комісії Євро- пейського Союзу. Автор підкреслює, що юридична сила актів м’якого права Комісії ЄС є комплексним поняттям, яке складається з трьох різноманітних видів юридичних ефектів: створення «латентних» обов’язків для відповід- них адресатів, інтерпретаційний та практичний юридичні ефекти. Беручи до уваги сталу прецедентну практику Суду Справедливості Європейського Союзу, з метою визначення справжньої юридичної сили актів м’якого права Комісії ЄС, необхідно застосовувати підхід, відповідно до якого «зміст акта превалює над формою акта». Дове- дено, що акти м’якого права Комісії ЄС можуть покладати «латентні» обов’язки на Держав-членів шляхом визна- чення різноманітних систем нагляду безпосередньо в положеннях таких актів. Автор зазначає, що акти м’якого права Комісії ЄС також мають інтерпретаційний ефект, який знаходить своє зовнішнє відображення у створенні єдиного підходу до праворозуміння та правозастосування положень Договорів ЄС та базових законодавчих актів ЄС в межах правопорядку ЄС. Визначено, що практичний ефект актів м’якого права Комісії ЄС проявляється в обмеженні власних дискреційних повноважень Комісії, а також допомагають Державам-членам, юридичним та фізичним особам уникнути застосування штрафних санкцій та ініціювання судових проваджень.
Keywords: Наукова стаття присвячена питанню юридичної сили сучасних актів м’якого права Комісії Євро- пейського Союзу. Автор підкреслює, що юридична сила актів м’якого права Комісії ЄС є комплексним поняттям, яке складається з трьох різноманітних видів юридичних ефектів: створення «латентних» обов’язків для відповід- них адресатів, інтерпретаційний та практичний юридичні ефекти. Беручи до уваги сталу прецедентну практику Суду Справедливості Європейського Союзу, з метою визначення справжньої юридичної сили актів м’якого права Комісії ЄС, необхідно застосовувати підхід, відповідно до якого «зміст акта превалює над формою акта». Дове- дено, що акти м’якого права Комісії ЄС можуть покладати «латентні» обов’язки на Держав-членів шляхом визна- чення різноманітних систем нагляду безпосередньо в положеннях таких актів. Автор зазначає, що акти м’якого права Комісії ЄС також мають інтерпретаційний ефект, який знаходить своє зовнішнє відображення у створенні єдиного підходу до праворозуміння та правозастосування положень Договорів ЄС та базових законодавчих актів ЄС в межах правопорядку ЄС. Визначено, що практичний ефект актів м’якого права Комісії ЄС проявляється в обмеженні власних дискреційних повноважень Комісії, а також допомагають Державам-членам, юридичним та фізичним особам уникнути застосування штрафних санкцій та ініціювання судових проваджень.

МЕХАНІЗМ ЗАПОБІГАННЯ РЕЦИДИВУ ЗЛОЧИНУ В МЕЖАХ ЗДІЙСНЕННЯ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ

Надія Перепічка

аспірант відділу докторантури та ад’юнктури
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0756-3653

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що рецидивна злочинність завжди привертає увагу до себе, а саме в наш час на першому місці стоїть забезпечення безпеки суспільства від шкідливих наслідків кримінальної протиправної діяльності й запобігання рецидиву злочинності. Це складний механізм, який потребує одночасно вирішення низки проблем у пенітенціарній пробації. Рецидивна злочинність характеризується досить нестабіль- ним становищем правопорушень, які до кінця не усунуті в суспільстві і є головною проблемою. Стаття при- свячена вивченню шляхів запобігання рецидивній злочинності, спрямованих на виправлення й ресоціалізацію засуджених і зниження рівня злочинності в процесі здійснення пенітенціарної пробації в Україні. Виокремле- но та проаналізовано перелік проблемних питань, які спричиняють рецидив злочину. У результаті проведеного дослідження автором запропоновано механізм запобігання рецидиву злочину в процесі здійснення пенітенціарної пробації в Україні.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що рецидивна злочинність завжди привертає увагу до себе, а саме в наш час на першому місці стоїть забезпечення безпеки суспільства від шкідливих наслідків кримінальної протиправної діяльності й запобігання рецидиву злочинності. Це складний механізм, який потребує одночасно вирішення низки проблем у пенітенціарній пробації. Рецидивна злочинність характеризується досить нестабіль- ним становищем правопорушень, які до кінця не усунуті в суспільстві і є головною проблемою. Стаття при- свячена вивченню шляхів запобігання рецидивній злочинності, спрямованих на виправлення й ресоціалізацію засуджених і зниження рівня злочинності в процесі здійснення пенітенціарної пробації в Україні. Виокремле- но та проаналізовано перелік проблемних питань, які спричиняють рецидив злочину. У результаті проведеного дослідження автором запропоновано механізм запобігання рецидиву злочину в процесі здійснення пенітенціарної пробації в Україні.

ГЕНЕЗИС РОЗВИТКУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБИ ДІЛЬНИЧНИХ ОФІЦЕРІВ ПОЛІЦІЇ

Владислав Пінчук

ад’юнкт кафедри поліцейського права
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2170-0838

Anotation. У статті на підставі узагальнення підходів до загальнотеоретичних категорій, що безпосередньо належать до об’єкта дослідження, аналізу нормативно-правових актів, що формують генезис правового регулю- вання дільничних офіцерів поліції, та за допомогою виокремлення із зазначеного в нормативно-правових актах спектра повноважень, конкретних функцій, що формують адміністративно-юрисдикційну діяльність, автором було обґрунтовано низку висновків. Так, автором обґрунтовується позиція про те, що адміністративно-юрисдик- ційною діяльністю Національної поліції України є визначена чинним законодавством процедура розгляду адмі- ністративних правопорушень уповноваженими на це поліцейськими без звернення до суду. Автором на підставі аналізу генезису розвитку правового регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності служби дільничних офіцерів поліції продемонстровано, що адміністративно-юрисдикційні повноваження визначені законодавством України в різних нормативно-правових актах. Встановлено законодавчий акт, який у 2003 році був одним із пер- ших, що визначив конкретне коло повноважень дільничних офіцерів поліції та встановив серед іншого й адміні- стративно-юрисдикційні повноваження дільничних; узагальнено окремі положення проміжних нормативно-пра- вових актів та визначено, в якому вигляді було унормовано повноваження дільничних і поліцейських офіцерів громад в Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції.
Keywords: У статті на підставі узагальнення підходів до загальнотеоретичних категорій, що безпосередньо належать до об’єкта дослідження, аналізу нормативно-правових актів, що формують генезис правового регулю- вання дільничних офіцерів поліції, та за допомогою виокремлення із зазначеного в нормативно-правових актах спектра повноважень, конкретних функцій, що формують адміністративно-юрисдикційну діяльність, автором було обґрунтовано низку висновків. Так, автором обґрунтовується позиція про те, що адміністративно-юрисдик- ційною діяльністю Національної поліції України є визначена чинним законодавством процедура розгляду адмі- ністративних правопорушень уповноваженими на це поліцейськими без звернення до суду. Автором на підставі аналізу генезису розвитку правового регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності служби дільничних офіцерів поліції продемонстровано, що адміністративно-юрисдикційні повноваження визначені законодавством України в різних нормативно-правових актах. Встановлено законодавчий акт, який у 2003 році був одним із пер- ших, що визначив конкретне коло повноважень дільничних офіцерів поліції та встановив серед іншого й адміні- стративно-юрисдикційні повноваження дільничних; узагальнено окремі положення проміжних нормативно-пра- вових актів та визначено, в якому вигляді було унормовано повноваження дільничних і поліцейських офіцерів громад в Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції.

ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКИХ ПРАВ У СФЕРІ АУТСОРСИНГУ

Дарина Прилипко

аспірантка кафедри інтелектуальної власності та інформаційного права
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5619-6186

Anotation. Швидкий розвиток ІТ-сфери вимагає особливої уваги до належного захисту прав інтелектуальної власності на ці товари. Питання глобального захисту комп’ютерних програм, програмного забезпечення та поді- бних продуктів залишається відкритим. Правовий захист комп’ютерних програм, програмного забезпечення та юридична практика зарубіжних країн є спірним питанням. З бурхливим розвитком ІТ-сектору у світі питання захисту авторських прав, патентування та нерозголошення конфіденційної інформації стали життєво важливими питаннями професійної діяльності, включаючи ІТ-аутсорсинг. Стаття всебічно аналізує сучасний стан прав інте- лектуальної власності й авторських прав при ІТ-аутсорсингу (на прикладі комп’ютерних програм і програмного забезпечення). На прикладі України аналізуються найпоширеніші проблеми в галузі захисту авторських прав в ІТ-сфері. У статті наводяться приклади способів удосконалення нормативної бази щодо захисту авторських прав фахівців, що займаються ІТ-аутсорсингом. Підкреслюється, що чинні механізми та методи правового регу- лювання повільніше реагують на зміни у сфері ІТ-аутсорсингу, ніж найшвидші тенденції на цьому ринку у світі.
Keywords: Швидкий розвиток ІТ-сфери вимагає особливої уваги до належного захисту прав інтелектуальної власності на ці товари. Питання глобального захисту комп’ютерних програм, програмного забезпечення та поді- бних продуктів залишається відкритим. Правовий захист комп’ютерних програм, програмного забезпечення та юридична практика зарубіжних країн є спірним питанням. З бурхливим розвитком ІТ-сектору у світі питання захисту авторських прав, патентування та нерозголошення конфіденційної інформації стали життєво важливими питаннями професійної діяльності, включаючи ІТ-аутсорсинг. Стаття всебічно аналізує сучасний стан прав інте- лектуальної власності й авторських прав при ІТ-аутсорсингу (на прикладі комп’ютерних програм і програмного забезпечення). На прикладі України аналізуються найпоширеніші проблеми в галузі захисту авторських прав в ІТ-сфері. У статті наводяться приклади способів удосконалення нормативної бази щодо захисту авторських прав фахівців, що займаються ІТ-аутсорсингом. Підкреслюється, що чинні механізми та методи правового регу- лювання повільніше реагують на зміни у сфері ІТ-аутсорсингу, ніж найшвидші тенденції на цьому ринку у світі.

СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Богдана Семенишина-Фіголь

здобувач
Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України (Маріуполь, Донецька область, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0585-9944

Anotation. У статті встановлено, що криміналізацією є процес діяльності законодавця з оцінки індивідуальних форм суспільно небезпечної поведінки, що має своїм результатом внесення до закону про кримінальну відпові- дальність норм, які забороняють конкретні форми цієї поведінки. Проведений аналіз соціальної обумовленості криміналізації порушень у сфері земельних відносин в Україні та виокремлені чинники криміналізації, такі як екологічний, економічний, правовий, організаційний, політичний. Констатовано, що усунення або обмеження таких детермінантів є завданням запобігання зазначеним суспільно небезпечним посяганням. У сукупності всі вони виступають достатньою підставою для визнання діяння караним і для подальшого законодавчого закріплен- ня кримінально-правових заборон у законі про кримінальну відповідальність
Keywords: У статті встановлено, що криміналізацією є процес діяльності законодавця з оцінки індивідуальних форм суспільно небезпечної поведінки, що має своїм результатом внесення до закону про кримінальну відпові- дальність норм, які забороняють конкретні форми цієї поведінки. Проведений аналіз соціальної обумовленості криміналізації порушень у сфері земельних відносин в Україні та виокремлені чинники криміналізації, такі як екологічний, економічний, правовий, організаційний, політичний. Констатовано, що усунення або обмеження таких детермінантів є завданням запобігання зазначеним суспільно небезпечним посяганням. У сукупності всі вони виступають достатньою підставою для визнання діяння караним і для подальшого законодавчого закріплен- ня кримінально-правових заборон у законі про кримінальну відповідальність

ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

Анатолій Смик

аспірант
Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5148-4819

Anotation. Мета статті полягає в здійсненні історико-правового аналізу становлення та розвитку законодав- ства у сфері медичного обслуговування поліцейських, а також характеристиці його сучасного стану. У статті, спи- раючись на аналіз наукових поглядів учених, провели періодизацію історичного розвитку поліцейських органів на території України, а також законодавчих основ медичного обслуговування їх працівників. Аргументовано, що зрушення в цьому питанні відбулися з набуттям незалежності Україною, коли діяльність правоохоронних органів і гарантії їхньої роботи, зокрема, у питаннях медичного забезпечення унормовані великою кількістю нормативно- правових актів різної юридичної сили. Однак при цьому відмічено, що процес розвитку цього законодавства не є завершеним.
Keywords: Мета статті полягає в здійсненні історико-правового аналізу становлення та розвитку законодав- ства у сфері медичного обслуговування поліцейських, а також характеристиці його сучасного стану. У статті, спи- раючись на аналіз наукових поглядів учених, провели періодизацію історичного розвитку поліцейських органів на території України, а також законодавчих основ медичного обслуговування їх працівників. Аргументовано, що зрушення в цьому питанні відбулися з набуттям незалежності Україною, коли діяльність правоохоронних органів і гарантії їхньої роботи, зокрема, у питаннях медичного забезпечення унормовані великою кількістю нормативно- правових актів різної юридичної сили. Однак при цьому відмічено, що процес розвитку цього законодавства не є завершеним.

ПРИНЦИПИ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА КРІЗЬ ПРИЗМУ ПРАКТИКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Євген Смичок

кандидат юридичних наук, докторант кафедри фінансового права
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7040-6223

Anotation. Статтю присвячено дослідженню принципів податкового права, які отримали свою концептуа- лізацію в позиціях Верховного Суду. Так, зазначені принципи автор умовно розділяє на два блоки. До першо- го блоку належать доктринально-синтезовані принципи податкового права. Ці принципи не отримують своєї прямої формалізації в податковому законодавстві, оскільки вважаються вихідними положеннями, що були сформульовані в межах судової правозастосовної практики. До другого блоку належать принципи податко- вого законодавства. Ці принципи лаконічно формалізовані в межах Податкового кодексу України. При цьому окремі положення податкового законодавства можуть ідеологічно основуватися на вихідних положеннях принципів податкового права.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню принципів податкового права, які отримали свою концептуа- лізацію в позиціях Верховного Суду. Так, зазначені принципи автор умовно розділяє на два блоки. До першо- го блоку належать доктринально-синтезовані принципи податкового права. Ці принципи не отримують своєї прямої формалізації в податковому законодавстві, оскільки вважаються вихідними положеннями, що були сформульовані в межах судової правозастосовної практики. До другого блоку належать принципи податко- вого законодавства. Ці принципи лаконічно формалізовані в межах Податкового кодексу України. При цьому окремі положення податкового законодавства можуть ідеологічно основуватися на вихідних положеннях принципів податкового права.

БУЛІНГ ЯК ОДИН ІЗ ФАКТОРІВ ВЧИНЕННЯ САМОГУБСТВА

Юлія Суденко

ад’юнкт кафедри юридичної психології
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7188-5342

Anotation. У статті проаналізовано булінг як фактор вчинення дітьми суїциду. Наведено приклади профілактики боротьби із булінгом у зарубіжних країнах світу. Розглянуто питання доведення до самогубства у кримінальному законодавстві; розкрито питання самогубства. Звернуто увагу на важливість та необхідність профілактики булінгу в освітньому середовищі. Зроблено висновок, що проблема попередження та профілактики самогубства, як і раніше, вимагає пильної уваги та пошуку шляхів вирішення. Розробка чітких алгоритмів в цьому напряму на всіх рівнях взаємодії з дитиною поліпшить якість спеціалізованої педагогічної, медичної, психологічної та соціальної допомоги дітям, які намагалися покінчити життя самогубством та сприяти профілактиці повторних спроб самогубств. Також дуже важливою у запобіганні самогубству є участь лікаря-психіатра та призначення ним медикаментозної терапії.
Keywords: У статті проаналізовано булінг як фактор вчинення дітьми суїциду. Наведено приклади профілактики боротьби із булінгом у зарубіжних країнах світу. Розглянуто питання доведення до самогубства у кримінальному законодавстві; розкрито питання самогубства. Звернуто увагу на важливість та необхідність профілактики булінгу в освітньому середовищі. Зроблено висновок, що проблема попередження та профілактики самогубства, як і раніше, вимагає пильної уваги та пошуку шляхів вирішення. Розробка чітких алгоритмів в цьому напряму на всіх рівнях взаємодії з дитиною поліпшить якість спеціалізованої педагогічної, медичної, психологічної та соціальної допомоги дітям, які намагалися покінчити життя самогубством та сприяти профілактиці повторних спроб самогубств. Також дуже важливою у запобіганні самогубству є участь лікаря-психіатра та призначення ним медикаментозної терапії.

ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Владислав Сулацький

ад’юнкт кафедри поліцейського права
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1542-7209

Anotation. Автором досліджено авторські підходи до тлумачення завдання та функцій адміністративно-пра- вового механізму діяльності Національної поліції України. Досліджено понятійний апарат, що пропонується в подальшому застосовувати в досягненні мети статті, а саме тлумачення терміна «адміністративно-правовий механізм» у взаємозв’язку з діяльністю Національної поліції України, та встановлено, що адміністративно-пра- вовим механізмом є комплекс чинних положень законодавства, що складаються із взаємоузгоджених методів, способів, засобів, що дають можливість належним чином організувати системне та послідовне функціонування будь-якого інституту права чи його галузі у відносинах із державою. Визначено підходи до розуміння поняття «завдання» та аргументовано, що завданням адміністративно-правового регулювання у діяльності Національної поліції України є досягнення необхідного для подальшого функціонування та розвитку країни та суспільства рівня законності, правопорядку у суспільстві. Доведено, що сам термін «завдання» бере свої витоки з декількох базових елементів, котрі насичено в тому числі й дефініціями. Досить часто вченими підкреслюється позиція про ототожнення завдань і цілей адміністративно-правового регулювання, саме тому нами було комплексно дослі- джено відповідне явище. З’ясовано сутність «функцій», узагальнено підходи до формування їх структури та роз- тлумачено окремі з них у контексті наукової статті. Констатовано, що передбачення конкретних функцій у межах адміністративно-правового регулювання Національної поліції України дозволяє деталізувати та спрямувати полі- цейську діяльність на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також уможливити найефективніше виконання поставлених перед Національною поліцією України завдань.
Keywords: Автором досліджено авторські підходи до тлумачення завдання та функцій адміністративно-пра- вового механізму діяльності Національної поліції України. Досліджено понятійний апарат, що пропонується в подальшому застосовувати в досягненні мети статті, а саме тлумачення терміна «адміністративно-правовий механізм» у взаємозв’язку з діяльністю Національної поліції України, та встановлено, що адміністративно-пра- вовим механізмом є комплекс чинних положень законодавства, що складаються із взаємоузгоджених методів, способів, засобів, що дають можливість належним чином організувати системне та послідовне функціонування будь-якого інституту права чи його галузі у відносинах із державою. Визначено підходи до розуміння поняття «завдання» та аргументовано, що завданням адміністративно-правового регулювання у діяльності Національної поліції України є досягнення необхідного для подальшого функціонування та розвитку країни та суспільства рівня законності, правопорядку у суспільстві. Доведено, що сам термін «завдання» бере свої витоки з декількох базових елементів, котрі насичено в тому числі й дефініціями. Досить часто вченими підкреслюється позиція про ототожнення завдань і цілей адміністративно-правового регулювання, саме тому нами було комплексно дослі- джено відповідне явище. З’ясовано сутність «функцій», узагальнено підходи до формування їх структури та роз- тлумачено окремі з них у контексті наукової статті. Констатовано, що передбачення конкретних функцій у межах адміністративно-правового регулювання Національної поліції України дозволяє деталізувати та спрямувати полі- цейську діяльність на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також уможливити найефективніше виконання поставлених перед Національною поліцією України завдань.

ПЕРЕВАЖНІ ПРАВА УЧАСНИКА ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ

Максим Суханов

асистент кафедри інтелектуальної власності, інформаційного та корпоративного права юридичного факультету
Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2562-6945

Anotation. У положеннях наукової статті автор проводить аналіз законодавства та наукової літератури щодо переважного права придбання частки (її частини) іншого учасника товариства з обмеженою відповідальністю, що продається третій особі. Пропонується позбавлення учасників права включати до корпоративного договору положення про позбавлення переважного права учасника на придбання частки іншого учасника. Наголошено на необхідності уніфікації нормативно-правових актів щодо строку позовної давності зі зверненням до суду з позо- вними вимогами про захист переважного права учасників товариства з обмеженою відповідальністю шляхом встановлення такого строку тривалістю у три місяці. Додатково обґрунтовано віднесення до договорів про від- чуження частки (її частини) у статутному капіталі ТОВ договору міни та дарування.
Keywords: У положеннях наукової статті автор проводить аналіз законодавства та наукової літератури щодо переважного права придбання частки (її частини) іншого учасника товариства з обмеженою відповідальністю, що продається третій особі. Пропонується позбавлення учасників права включати до корпоративного договору положення про позбавлення переважного права учасника на придбання частки іншого учасника. Наголошено на необхідності уніфікації нормативно-правових актів щодо строку позовної давності зі зверненням до суду з позо- вними вимогами про захист переважного права учасників товариства з обмеженою відповідальністю шляхом встановлення такого строку тривалістю у три місяці. Додатково обґрунтовано віднесення до договорів про від- чуження частки (її частини) у статутному капіталі ТОВ договору міни та дарування.

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ГНУЧКОГО РЕЖИМУ РОБОЧОГО ЧАСУ

Олексій Таможанський

здобувач кафедри правознавства
Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Луганськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1258-2722

Anotation. Статтю присвячено аналізу запровадження гнучкого режиму робочого часу з моменту його виник- нення й до сьогодення. Гнучкість правового регулювання трудових відносин означає укладення трудових догово- рів в умовах неповного робочого часу з гнучким режимом роботи, з надомними та дистанційними працівниками та ін. Зроблено висновок, що наразі застосування режиму гнучкого робочого часу має сприяти найбільш ефек- тивній організації виробництва і праці, підвищенню дисципліни і забезпечувати найкраще поєднання економіч- них, соціальних та особистих інтересів працівників з інтересами виробництва. Із працівниками, які працюють за гнучким режимом роботи, не обов’язково укладати письмові трудові договори, позаяк ст. 60 КЗпП України встановлює, що на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умову про дистанційну/надомну роботу та гнучкий режим робочого часу можна встановити наказом/розпорядженням роботодавця без письмової форми трудового договору про дистанційну/ надомну роботу.
Keywords: Статтю присвячено аналізу запровадження гнучкого режиму робочого часу з моменту його виник- нення й до сьогодення. Гнучкість правового регулювання трудових відносин означає укладення трудових догово- рів в умовах неповного робочого часу з гнучким режимом роботи, з надомними та дистанційними працівниками та ін. Зроблено висновок, що наразі застосування режиму гнучкого робочого часу має сприяти найбільш ефек- тивній організації виробництва і праці, підвищенню дисципліни і забезпечувати найкраще поєднання економіч- них, соціальних та особистих інтересів працівників з інтересами виробництва. Із працівниками, які працюють за гнучким режимом роботи, не обов’язково укладати письмові трудові договори, позаяк ст. 60 КЗпП України встановлює, що на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умову про дистанційну/надомну роботу та гнучкий режим робочого часу можна встановити наказом/розпорядженням роботодавця без письмової форми трудового договору про дистанційну/ надомну роботу.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННИМ СПІЛЬНОТАМ

Олег Тарасенко

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри оперативно-розшукової діяльності
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3179-0143

Anotation. У статті розглядаються проблемні питання, що можуть виникати у практичній діяльності під час фіксації дій осіб, які створюють злочинні спільноти та здійснюють керівництво ними, запропоновані шляхи їх вирішення. Проведено аналіз норм права, за якими кваліфікують дії осіб, які мають статус суб’єктів злочинного впливу, суб’єктів підвищеного злочинного впливу, здійснюють злочинний вплив. Зроблено висновок, що ваго- ме значення для можливості притягнення суб’єктів злочинного впливу до відповідальності має: визначення у ст. 28 КК України форми співучасті «у складі злочинної спільноти»; наявність кваліфікувальних ознак в окремих статтях Особливої частини КК України, як-от «вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у статусі суб’єкта (підвищеного) злочинного впливу», «вчинення кримінального правопорушення учасником зло- чинної спільноти»; надання безпосередньо у КК України визначень термінів «особа, яка є суб’єктом підвищеного злочинного впливу», «особа, яка є суб’єктом злочинного впливу», «злочинний вплив»; усунення з тексту статей КК України арготизмів, які легітимізують у конструкції норм права термінологію (та ідеологію) злочинного світу; встановлення рівного правового становища (для учасників як злочинних організацій, так і злочинних спільнот) щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у складі організованих зло- чинних формувань, якщо до повідомлення про підозру особа повідомила про створення, участь або сприяння діяльності злочинної спільноти.
Keywords: У статті розглядаються проблемні питання, що можуть виникати у практичній діяльності під час фіксації дій осіб, які створюють злочинні спільноти та здійснюють керівництво ними, запропоновані шляхи їх вирішення. Проведено аналіз норм права, за якими кваліфікують дії осіб, які мають статус суб’єктів злочинного впливу, суб’єктів підвищеного злочинного впливу, здійснюють злочинний вплив. Зроблено висновок, що ваго- ме значення для можливості притягнення суб’єктів злочинного впливу до відповідальності має: визначення у ст. 28 КК України форми співучасті «у складі злочинної спільноти»; наявність кваліфікувальних ознак в окремих статтях Особливої частини КК України, як-от «вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у статусі суб’єкта (підвищеного) злочинного впливу», «вчинення кримінального правопорушення учасником зло- чинної спільноти»; надання безпосередньо у КК України визначень термінів «особа, яка є суб’єктом підвищеного злочинного впливу», «особа, яка є суб’єктом злочинного впливу», «злочинний вплив»; усунення з тексту статей КК України арготизмів, які легітимізують у конструкції норм права термінологію (та ідеологію) злочинного світу; встановлення рівного правового становища (для учасників як злочинних організацій, так і злочинних спільнот) щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у складі організованих зло- чинних формувань, якщо до повідомлення про підозру особа повідомила про створення, участь або сприяння діяльності злочинної спільноти.

СИСТЕМА ОСНОВАНИЙ ДЕНЕЖНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ВОЕННОСЛУЖАЩИХ ПО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ УКРАИНЫ

Александр Удовенко

соискатель кафедры правоведения
Восточноукраинского национального университета имени Владимира Даля (Северодонецк, Луганская область, Украина)

ORCID ID: 0000-0002-1203-788X

Anotation. Статья посвящена формулировке актуальной научной мысли в отношении комплекса современных оснований денежного обеспечения военнослужащих в Украине. Исследуемые основания интерпретируются в качестве системы обязательных и дополнительных фактов юридически значимой реальной действительнос- ти, совокупное наличие которых делает возможным начисление и выплату денежного обеспечения военнос- лужащего. К обязательным основаниям денежного обеспечения предлагается относить: действие контракта о прохождении военной службы; выполнение работы, предусмотренной договором, или же сохранение верности Родине в условиях невозможности выполнения работы. К дополнительным основаниям исследуемого денежного обеспечения относится совокупность фактических обстоятельств реальной действительности, которые являются основанием для начисления и выплаты надбавок, премий, в частности: особые условия выполнения работы, выполнение определенных видов работ, успешное выполнение боевого задания и т. п.
Keywords: Статья посвящена формулировке актуальной научной мысли в отношении комплекса современных оснований денежного обеспечения военнослужащих в Украине. Исследуемые основания интерпретируются в качестве системы обязательных и дополнительных фактов юридически значимой реальной действительнос- ти, совокупное наличие которых делает возможным начисление и выплату денежного обеспечения военнос- лужащего. К обязательным основаниям денежного обеспечения предлагается относить: действие контракта о прохождении военной службы; выполнение работы, предусмотренной договором, или же сохранение верности Родине в условиях невозможности выполнения работы. К дополнительным основаниям исследуемого денежного обеспечения относится совокупность фактических обстоятельств реальной действительности, которые являются основанием для начисления и выплаты надбавок, премий, в частности: особые условия выполнения работы, выполнение определенных видов работ, успешное выполнение боевого задания и т. п.

МЕТАДАНІ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОКАЗОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Чванкін Сергій Анатолійович

кандидат юридичних наук, доцент, голова Київського районного суду міста Одеси (Одеса, Україна), голова
Асоціації слідчих суддів України (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9800-854X

Anotation. У цій науковій статті встановлено сутність метаданих як одного з важливих джерел доказової інформації. Доведено, що метадані є не окремим видом електронних доказів, а складовою частиною електронних доказів, характеристики яких вони описують. Проаналізовано наявні в науковій літературі класифікації мета- даних, досліджено деякі види метаданих та визначено особливості використання метаданих у процесі судового доказування у цивільних справах.
Keywords: У цій науковій статті встановлено сутність метаданих як одного з важливих джерел доказової інформації. Доведено, що метадані є не окремим видом електронних доказів, а складовою частиною електронних доказів, характеристики яких вони описують. Проаналізовано наявні в науковій літературі класифікації мета- даних, досліджено деякі види метаданих та визначено особливості використання метаданих у процесі судового доказування у цивільних справах.

ОСОБЛИВОСТІ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ'ЯЗКУ З ПРИМИРЕННЯМ ВИННОГО З ПОТЕРПІЛИМ

Людмила Краснопольська

Суддя Новоархангельського районного суду Кіровоградської області (Новоархангельськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5709-3223

Anotation. У статті розглянуто питання щодо сприйняття звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як суто процесуального порядку дій органів які виконують право- охоронну функцію, як альтернативу кримінальному переслідуванню та форму припинення кримінального про- вадження тощо. Обумовлено, що завдяки комплексному врегулюванню нормами кримінального та кримінального процесуального законодавства порядку звільнення від кримінальної відповідальності, цей правовий інститут вважається міжгалузевим. Приділено увагу звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як одному із заходів у системі кримінально-правового впливу. Оскільки законодавством чітко окреслено, обставини (підстави та умови) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з прими- ренням винного з потерпілим, зазначено, що суд має своєю ухвалою закрити кримінальне провадження звільнив- ши обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Keywords: У статті розглянуто питання щодо сприйняття звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як суто процесуального порядку дій органів які виконують право- охоронну функцію, як альтернативу кримінальному переслідуванню та форму припинення кримінального про- вадження тощо. Обумовлено, що завдяки комплексному врегулюванню нормами кримінального та кримінального процесуального законодавства порядку звільнення від кримінальної відповідальності, цей правовий інститут вважається міжгалузевим. Приділено увагу звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим як одному із заходів у системі кримінально-правового впливу. Оскільки законодавством чітко окреслено, обставини (підстави та умови) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з прими- ренням винного з потерпілим, зазначено, що суд має своєю ухвалою закрити кримінальне провадження звільнив- ши обвинуваченого від кримінальної відповідальності.