Журнал №1 (37) vol. 1 / 2021|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ «МИСТЕЦТВО»

Квітослава Авраменко, Світлана Паршук

Квітослава Авраменко, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри початкової освіти Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (Миколаїв, Україна)
Світлана Паршук, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри початкової освіти Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (Миколаїв, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2290-8098, ORCID ID: 0000-0003-4336-0973

Anotation. У статті розглянуто поняття загальнокультурної грамотності, проаналізовано формування загаль- її компетентності майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого та музичного мистецтв. Визначено основні принципи художньої педагогіки та обгрунтовано доцільність використання інтеграції. Запропоновано напрями використання культурного потенціалу дисциплін під час аудиторних занять та в позааудиторній роботі, що сприятиме розвитку в майбутніх педагогів естетичних потреб.
Keywords: У статті розглянуто поняття загальнокультурної грамотності, проаналізовано формування загаль- її компетентності майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого та музичного мистецтв. Визначено основні принципи художньої педагогіки та обгрунтовано доцільність використання інтеграції. Запропоновано напрями використання культурного потенціалу дисциплін під час аудиторних занять та в позааудиторній роботі, що сприятиме розвитку в майбутніх педагогів естетичних потреб.

КОМУНІКАТИВНА ДОСТУПНІСТЬ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ДЛЯ ГЛУХИХ ТА НАПІВГЛУХИХ ЖЕСТОМОВНИХ ОСІБ

Наталія Адамюк

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник відділу навчання жестової мови Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка
Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4927-6257

Anotation. У даній статті висвітлено статус жестової мови в різні часові проміжки становлення української держави. Зосереджено увагу на коректності вживання деяких термінів («нечуючий», «слабочуючий»), натомість запро- поновано терміни, визнані на міжнародному рівні («глухий», «напівглухий»). Роз’яснено віднесення певних осіб до категорії глухих та напівглухих. У зв’язку з поширенням в Україні інклюзивного навчання акцентовано увагу на небезпеці, яку може нести інклюзивне навчання у випадку порушення певних умов. Разом із тим перераховано умови якісного охоплення інклюзивним навчанням глухих та напівглухих осіб, які практично відсутні в Україні. Розкриті загальні правила спілкування педагога і його асистента з глухим здобувачем, який навчається в інклюзивному класі. Висвітлено роль асистента з комунікації та форми комунікативного асистування, якими він має володіти.
Keywords: У даній статті висвітлено статус жестової мови в різні часові проміжки становлення української держави. Зосереджено увагу на коректності вживання деяких термінів («нечуючий», «слабочуючий»), натомість запро- поновано терміни, визнані на міжнародному рівні («глухий», «напівглухий»). Роз’яснено віднесення певних осіб до категорії глухих та напівглухих. У зв’язку з поширенням в Україні інклюзивного навчання акцентовано увагу на небезпеці, яку може нести інклюзивне навчання у випадку порушення певних умов. Разом із тим перераховано умови якісного охоплення інклюзивним навчанням глухих та напівглухих осіб, які практично відсутні в Україні. Розкриті загальні правила спілкування педагога і його асистента з глухим здобувачем, який навчається в інклюзивному класі. Висвітлено роль асистента з комунікації та форми комунікативного асистування, якими він має володіти.

МОВНО-КУЛЬТУРНА ДИСКРИМІНАЦІЯ ОСВІТИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ДЕРЖАВАМИ

Юліанна Бабій

аспірантка кафедри педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика педагогічного факультету
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6136-3740

Anotation. У статті розглянуто особливості становлення національної системи освіти на західноукраїнських землях другої пол. XIX – початку XX ст. Йдеться насамперед про вплив та дискримінацію Австро-Угорщини, Польщі та Румунії на розвиток освіти. Автор аналізує особливості введення утраквізму в школі. У статті висвіт- лено проблему розвитку і становлення середньої ланки освіти, свідому та наполегливу боротьбу проти існуючого режиму за рівноправність української мови з мовами інших народів, за українське шкільництво.
Keywords: У статті розглянуто особливості становлення національної системи освіти на західноукраїнських землях другої пол. XIX – початку XX ст. Йдеться насамперед про вплив та дискримінацію Австро-Угорщини, Польщі та Румунії на розвиток освіти. Автор аналізує особливості введення утраквізму в школі. У статті висвіт- лено проблему розвитку і становлення середньої ланки освіти, свідому та наполегливу боротьбу проти існуючого режиму за рівноправність української мови з мовами інших народів, за українське шкільництво.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Лілія Вєйландє, Любов Прокоф’єва

Лілія Вєйландє, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (Одеса, Україна)
Любов Прокоф’єва, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5804-2500, ORCID ID: 0000-0001-6006-8769

Anotation. У положеннях наукової статті авторами розглядається проблема формування управлінської культу- ри майбутніх педагогів. Дослідниками проаналізовані складові частини управлінської культури студентів, потен- ційні можливості інтерактивних технологій навчання в закладах вищої освіти в контексті формування управ- лінської культури спеціалістів освітнього менеджменту, розглянуто рівні сформованості управлінської культури магістрів спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки», розроблена програма з формування управлінської куль- тури студентів магістратури спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки».
Keywords: У положеннях наукової статті авторами розглядається проблема формування управлінської культу- ри майбутніх педагогів. Дослідниками проаналізовані складові частини управлінської культури студентів, потен- ційні можливості інтерактивних технологій навчання в закладах вищої освіти в контексті формування управ- лінської культури спеціалістів освітнього менеджменту, розглянуто рівні сформованості управлінської культури магістрів спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки», розроблена програма з формування управлінської куль- тури студентів магістратури спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки».

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ІЗ МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ АНГЛОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ЧИТАННІ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Ірина Власюк

аспірант кафедри англійської філології
Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (Тернопіль, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6862-697X

Anotation. У статті розглядається методологія використання інноваційних технологій, Інтернет-ресурсів, програмних додатків, які допомагають реалізувати й підвищити англомовну компетентність у читанні в закладах загальної середньої освіти. Доведено, що на уроках англійської мови за допомогою інноваційних технологій можна розв’язувати цілий ряд дидактичних завдань: формувати навички й вміння читання, вико- ристовуючи матеріали глобальної мережі; поповнювати словниковий запас учнів; формувати в учнів моти- вацію до читання англійською мовою. Зокрема, показано значення планомірного вибору засобів навчання для досягнення конкретних поставлених викладачем цілей. Проаналізовано основні інформаційно-комуні- кативні технології, комп’ютерні додатки й різні Інтернет-платформи, що сприяють еволюційним процесам у системі освіти й формуванню англомовної компетентності учнів. Наведено класифікації видів читання, які базуються на різних критеріях.
Keywords: У статті розглядається методологія використання інноваційних технологій, Інтернет-ресурсів, програмних додатків, які допомагають реалізувати й підвищити англомовну компетентність у читанні в закладах загальної середньої освіти. Доведено, що на уроках англійської мови за допомогою інноваційних технологій можна розв’язувати цілий ряд дидактичних завдань: формувати навички й вміння читання, вико- ристовуючи матеріали глобальної мережі; поповнювати словниковий запас учнів; формувати в учнів моти- вацію до читання англійською мовою. Зокрема, показано значення планомірного вибору засобів навчання для досягнення конкретних поставлених викладачем цілей. Проаналізовано основні інформаційно-комуні- кативні технології, комп’ютерні додатки й різні Інтернет-платформи, що сприяють еволюційним процесам у системі освіти й формуванню англомовної компетентності учнів. Наведено класифікації видів читання, які базуються на різних критеріях.

ДОУНІВЕРСИТЕТСЬКА ПІДГОТОВКА ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XX – ПОЧАТОК XXI СТ.)

Тетяна Дороніна, Ольга Поляковська

Тетяна Дороніна, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету (Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна)
Ольга Поляковська, аспірантка кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету

ORCID ID: 0000-0002-3990-7959, ORCID ID: 0000-0001-5529-741X

Anotation. Стаття присвячена вивченню та аналізу розвитку системи довишівської підготовки іноземних гро- мадян у закладах вищої освіти України. Розвиток досліджуваного явища актуалізовано в періодизації, що охо- плює поступові періоди: система довишівської підготовки іноземних громадян у закладах вищої освіти Украї- ни радянського часу й України часів незалежності. Представлено характеристику визначених періодів вибудови системи довишівської підготовки іноземних студентів в українських закладах вищої освіти. На підставі аналізу інтерпретаційних джерел і нормативно-правової бази відстежено загальний рух розвитку системи довишівської підготовки іноземних студентів у зазначений період, виокремлено позитивні й суперечливі тенденції змін.
Keywords: Стаття присвячена вивченню та аналізу розвитку системи довишівської підготовки іноземних гро- мадян у закладах вищої освіти України. Розвиток досліджуваного явища актуалізовано в періодизації, що охо- плює поступові періоди: система довишівської підготовки іноземних громадян у закладах вищої освіти Украї- ни радянського часу й України часів незалежності. Представлено характеристику визначених періодів вибудови системи довишівської підготовки іноземних студентів в українських закладах вищої освіти. На підставі аналізу інтерпретаційних джерел і нормативно-правової бази відстежено загальний рух розвитку системи довишівської підготовки іноземних студентів у зазначений період, виокремлено позитивні й суперечливі тенденції змін.

МЕТОДИКА РОБОТИ ІЗ ВЛАСНОЮ НАЗВОЮ ЯК РЕГУЛЯТОРОМ ВИВЧЕННЯ ДИНАМІЧНИХ ОБРАЗІВ-ПЕРСОНАЖІВ

Наталія Івахно

аспірантка кафедри української літератури, методики її навчання та журналістики Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (Ніжин, Чернігівська область, Україна)
учителька української мови, української та зарубіжної літератури Ніжинського обласного педагогічного ліцею Чернігівської обласної ради (Ніжин, Чернігівська область, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3511-481Х

Anotation. Деякі герої літературного тексту є динамічними утвореннями. Їхня динаміка виявляє себе у зміні зовнішності, статусних ролей чи у внутрішніх перетвореннях (характеру, цінностей, уподобань, життєвих цілей). У низці творів названу динаміку підкреслено не тільки за допомогою зображених подій чи поведінки персонажа, а й із використанням власних назв – найменувань літературних героїв. Проблема роботи із власними назвами як регулятором вивчення динамічних образів-персонажів не розкрита в методиці навчання української літератури. У статті запропоновано оптимальний підхід до характеристики героїв динамічного типу в рамках пообразного аналізу, який є найбільш продуктивним у цьому плані та набуває особливого інваріанту. Сформовано основні вимоги до теми та мети уроків, присвячених аналізу відповідних персонажів і їхніх найменувань. Окреслено алгоритм побудови навчальних ситуацій і мікроситуацій, зміст яких зумовлений певним аспектом у життєдіяльності героїв і їхніми власними назвами.
Keywords: Деякі герої літературного тексту є динамічними утвореннями. Їхня динаміка виявляє себе у зміні зовнішності, статусних ролей чи у внутрішніх перетвореннях (характеру, цінностей, уподобань, життєвих цілей). У низці творів названу динаміку підкреслено не тільки за допомогою зображених подій чи поведінки персонажа, а й із використанням власних назв – найменувань літературних героїв. Проблема роботи із власними назвами як регулятором вивчення динамічних образів-персонажів не розкрита в методиці навчання української літератури. У статті запропоновано оптимальний підхід до характеристики героїв динамічного типу в рамках пообразного аналізу, який є найбільш продуктивним у цьому плані та набуває особливого інваріанту. Сформовано основні вимоги до теми та мети уроків, присвячених аналізу відповідних персонажів і їхніх найменувань. Окреслено алгоритм побудови навчальних ситуацій і мікроситуацій, зміст яких зумовлений певним аспектом у життєдіяльності героїв і їхніми власними назвами.

ПРИНЦИПИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ФАХІВЦІВ ІЗ ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ З УРАХУВАННЯМ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Віктор Михайлов

кандидат наук з державного управління, доцент, заступник начальника з наукової роботи
Інституту державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5629-1500

Anotation. У статті в результаті теоретико-методологічного аналізу визначено принципи підвищення ква- ліфікації фахівців з питань цивільної безпеки, які розділено на дві основні групи – загальні та галузеві прин- ципи. Кожну групу принципів підвищення кваліфікації фахівців з питань цивільної безпеки проаналізовано з урахуванням специфіки професійної діяльності. До загальних принципів підвищення кваліфікації фахівців з питань цивільної безпеки віднесено принципи: безперервності, обов’язковості, варіативності, інноваційності, самоактуалізації. До галузевих принципів підвищення кваліфікації фахівців з питань цивільної безпеки відне- сено принципи: збалансованості, індивідуалізації, поєднання навчання з практичною діяльністю, наближення до реальних умов професійної діяльності, готовності діяти в умовах підвищеної небезпеки. Наведені принципи, які є в тісному взаємозв’язку, взаємозумовлюють і продукують один одного, створюють умови для глибинного розу- міння сутності досліджуваного процесу підвищення кваліфікації фахівців з питань цивільної безпеки. З’ясовано сутність феномену «принцип підвищення кваліфікації фахівців з питань цивільної безпеки» в науковому дискурсі як базового положення або основи, що визначають вимоги до складників методичної системи підвищення квалі- фікації фахівців з питань цивільної безпеки.
Keywords: У статті в результаті теоретико-методологічного аналізу визначено принципи підвищення ква- ліфікації фахівців з питань цивільної безпеки, які розділено на дві основні групи – загальні та галузеві прин- ципи. Кожну групу принципів підвищення кваліфікації фахівців з питань цивільної безпеки проаналізовано з урахуванням специфіки професійної діяльності. До загальних принципів підвищення кваліфікації фахівців з питань цивільної безпеки віднесено принципи: безперервності, обов’язковості, варіативності, інноваційності, самоактуалізації. До галузевих принципів підвищення кваліфікації фахівців з питань цивільної безпеки відне- сено принципи: збалансованості, індивідуалізації, поєднання навчання з практичною діяльністю, наближення до реальних умов професійної діяльності, готовності діяти в умовах підвищеної небезпеки. Наведені принципи, які є в тісному взаємозв’язку, взаємозумовлюють і продукують один одного, створюють умови для глибинного розу- міння сутності досліджуваного процесу підвищення кваліфікації фахівців з питань цивільної безпеки. З’ясовано сутність феномену «принцип підвищення кваліфікації фахівців з питань цивільної безпеки» в науковому дискурсі як базового положення або основи, що визначають вимоги до складників методичної системи підвищення квалі- фікації фахівців з питань цивільної безпеки.

НАВЧАННЯ АУДІЮВАННЯ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Наталія Тарасюк

викладач кафедри англійської мови гуманітарного спрямування № 3
Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6683-3588

Anotation. У статті розглядається процес навчання аудіювання на заняттях іноземної мови в закладах вищої освіти. Описано особливості етапів навчання аудіювання на різних курсах навчання, наведено зразки завдань. У роботі під- креслено, що основою процесу аудіювання є аудіотекст. Описано основні критерії відбору аудіотекстів для навчання аудіювання в закладах вищої освіти. Особлива увага приділена перевагам і недолікам використання відеоматеріалів у навчанні аудіювання. Наголошено, що використання інтернет-ресурсів для навчання аудіювання дає можливість зро- бити навчання більш ефективним, значно підвищує мотивацію студентів. Охарактеризовано основні труднощі, які виникають у студентів вищих закладів освіти під час аудіювання текстів за спеціальністю. Рекомендовано враховувати виділені труднощі під час розроблення вправ для навчання аудіювання студентів закладів вищої освіти.
Keywords: У статті розглядається процес навчання аудіювання на заняттях іноземної мови в закладах вищої освіти. Описано особливості етапів навчання аудіювання на різних курсах навчання, наведено зразки завдань. У роботі під- креслено, що основою процесу аудіювання є аудіотекст. Описано основні критерії відбору аудіотекстів для навчання аудіювання в закладах вищої освіти. Особлива увага приділена перевагам і недолікам використання відеоматеріалів у навчанні аудіювання. Наголошено, що використання інтернет-ресурсів для навчання аудіювання дає можливість зро- бити навчання більш ефективним, значно підвищує мотивацію студентів. Охарактеризовано основні труднощі, які виникають у студентів вищих закладів освіти під час аудіювання текстів за спеціальністю. Рекомендовано враховувати виділені труднощі під час розроблення вправ для навчання аудіювання студентів закладів вищої освіти.

ВТІЛЕННЯ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИХ МОТИВІВ У ЗБІРЦІ «ПІВНІЧНІ ОПОВІДАННЯ» ДЖЕКА ЛОНДОНА

Марина Дерій

аспірантка кафедри світової літератури
Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (Полтава, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7523-3699

Anotation. Зображаючи суворі картини Півночі, Джек Лондон використовує численні художні мотиви, в тому числі й просторово-часові, такі як мотив дороги, природи, зустрічі й розлуки. У статті наведені приклади втілення поданих мотивів у збірці Джека Лондона «Північні оповідання». В американській літературі мотив дороги займає важливе місце, тому що Америка починалася з великої подорожі, з освоєння незвіданого. У суворих героях Джека Лондона живе дух авантюризму. У творчості письменника можна побачити суто американську думку на мотив дороги. Героям Джека Лондона властивий рух до «американської мрії». Мотив природи проявляється як один із ключових у «Північних оповіданнях» Джека Лондона, тож автор приділяє велику увагу опису погоди, дерев, зві- рів, водойм, чим створює особливу атмосферу творів.
Keywords: Зображаючи суворі картини Півночі, Джек Лондон використовує численні художні мотиви, в тому числі й просторово-часові, такі як мотив дороги, природи, зустрічі й розлуки. У статті наведені приклади втілення поданих мотивів у збірці Джека Лондона «Північні оповідання». В американській літературі мотив дороги займає важливе місце, тому що Америка починалася з великої подорожі, з освоєння незвіданого. У суворих героях Джека Лондона живе дух авантюризму. У творчості письменника можна побачити суто американську думку на мотив дороги. Героям Джека Лондона властивий рух до «американської мрії». Мотив природи проявляється як один із ключових у «Північних оповіданнях» Джека Лондона, тож автор приділяє велику увагу опису погоди, дерев, зві- рів, водойм, чим створює особливу атмосферу творів.

СПАДЩИНА ОЛЕКСАНДРА АРХИПЕНКА: ФОРМОТВОРЧА ДОКТРИНА

Марія Клименко

аспірантка кафедри історії та теорії мистецтва факультету історії та теорії мистецтва
Львівської національної академії мистецтв

ORCID ID: 0000-0002-7792-3714

Anotation. У статті розглянуто основні особливості формотворчої доктрини Олександра Архипенка (1887–1964). Скульптор динамічно розвивав пластичні види мистецтва, вводячи нові концепції та методи, поєд- нуючи різні матеріали, кінетизм і синергію простору з метафізичним представленням форми. Досліджено процес зміни ідей і думок О. Архипенка протягом ключових етапів біографії мистця. Представлено основні естетичні погляди скульптора. Визначено базові фактори впливу на формування концепції пластичного мистецтва О. Архи- пенка. Філософська лінія скульптора розбудовувалася крізь синтез мультикультурного антропологічного виміру давніх народів світу. Творча спадщина Олександра Архипенка може слугувати ціннісним ресурсом у пошуку сучасних мистецьких концепцій.
Keywords: У статті розглянуто основні особливості формотворчої доктрини Олександра Архипенка (1887–1964). Скульптор динамічно розвивав пластичні види мистецтва, вводячи нові концепції та методи, поєд- нуючи різні матеріали, кінетизм і синергію простору з метафізичним представленням форми. Досліджено процес зміни ідей і думок О. Архипенка протягом ключових етапів біографії мистця. Представлено основні естетичні погляди скульптора. Визначено базові фактори впливу на формування концепції пластичного мистецтва О. Архи- пенка. Філософська лінія скульптора розбудовувалася крізь синтез мультикультурного антропологічного виміру давніх народів світу. Творча спадщина Олександра Архипенка може слугувати ціннісним ресурсом у пошуку сучасних мистецьких концепцій.

СТРІТ-АРТ ТИПОГРАФІКА: СОЦІАЛЬНО-ГРОМАДЯНСЬКИЙ АСПЕКТ ІНТЕРАКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Марина Костанда

аспірант кафедри графічного дизайну
Харківської державної академії дизайну і мистецтв (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2677-6168

Anotation. У статті розглянуто інтерактивний інструментарій стріт-арт типографіки за період другого деся- тиріччя ХХІ ст. та встановлено її вплив на процес візуальної комунікації у сучасних мегаполісах з огляду на соціально-громадянський характер. У роботі використано системно-інформаційний і візуально-аналітичний методи, також застосовано типологічний і порівняльно-описовий методи для визначення особливостей візуально- комунікативних рішень у типографічних стріт-арт проектах. Проаналізовано соціальні стріт-арт проекти, що сприяє визначенню напрямів ефективного впровадження типографіки у візуальний простір міст. Констатовано, що сучасна стріт-арт типографіка позиціонується як універсальний інструмент у створенні інтерактивних кому- нікативних моделей у межах міста і є загальнодоступною не тільки дизайнерській спільноті, а й художній. На реалізованих дизайн-проектах доведено, що вулична текстова комунікація соціального напряму привертає увагу своєю правдивістю й авторитетністю для соціуму й оживляє шрифтовими рішеннями структурований міський простір. Зазначено наукову новизну, що полягає у визначенні візуальних прийомів стріт-арт типографіки, що використовують митці в соціально-громадянських проектах шляхом ініціювання ситуацій із різними моделями інтерактивної комунікації в урбаністичному інформаційному просторі.
Keywords: У статті розглянуто інтерактивний інструментарій стріт-арт типографіки за період другого деся- тиріччя ХХІ ст. та встановлено її вплив на процес візуальної комунікації у сучасних мегаполісах з огляду на соціально-громадянський характер. У роботі використано системно-інформаційний і візуально-аналітичний методи, також застосовано типологічний і порівняльно-описовий методи для визначення особливостей візуально- комунікативних рішень у типографічних стріт-арт проектах. Проаналізовано соціальні стріт-арт проекти, що сприяє визначенню напрямів ефективного впровадження типографіки у візуальний простір міст. Констатовано, що сучасна стріт-арт типографіка позиціонується як універсальний інструмент у створенні інтерактивних кому- нікативних моделей у межах міста і є загальнодоступною не тільки дизайнерській спільноті, а й художній. На реалізованих дизайн-проектах доведено, що вулична текстова комунікація соціального напряму привертає увагу своєю правдивістю й авторитетністю для соціуму й оживляє шрифтовими рішеннями структурований міський простір. Зазначено наукову новизну, що полягає у визначенні візуальних прийомів стріт-арт типографіки, що використовують митці в соціально-громадянських проектах шляхом ініціювання ситуацій із різними моделями інтерактивної комунікації в урбаністичному інформаційному просторі.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ТЕАТРАЛЬНОЇ РЕФОРМИ: НАСЛІДКИ, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Юрій Мельничук

заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри театральної режисури
Рівненського державного гуманітарного університету (Рівне, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8434-3419

Anotation. У статті розглянуто особливості переформатування театрального процесу в Україні. В ході аналізу розглянуті причини повільного впровадження реформ, зроблено висновок про функціонування застарілої моделі стаціонарних театрів, яка не відповідає реаліям сучасного життя. Визначено пріоритети в справі побудови нової теа- тральної парадигми на основі європейських культурних цінностей та національної ментальності, наведені аргументи необхідності викорінення імперських підходів до мовної політики. Розглянуто ряд актуальних питань у зв’язку з політикою децентралізації, спрогнозовані результати впровадження реформ на низовому рівні, подолання викли- ків, пов’язаних з неправомірним блокуванням нових театральних ініціатив, відсутністю належної підтримки колек- тивам театрів недержавної форми власності. Зроблено спробу окреслити актуальні проблеми сценічного втілення сучасної української драматургії, наведені аргументи необхідності переосмислення і впровадження в театральну та педагогічну практику теоретичної спадщини видатного українського режисера Леся Курбаса.
Keywords: У статті розглянуто особливості переформатування театрального процесу в Україні. В ході аналізу розглянуті причини повільного впровадження реформ, зроблено висновок про функціонування застарілої моделі стаціонарних театрів, яка не відповідає реаліям сучасного життя. Визначено пріоритети в справі побудови нової теа- тральної парадигми на основі європейських культурних цінностей та національної ментальності, наведені аргументи необхідності викорінення імперських підходів до мовної політики. Розглянуто ряд актуальних питань у зв’язку з політикою децентралізації, спрогнозовані результати впровадження реформ на низовому рівні, подолання викли- ків, пов’язаних з неправомірним блокуванням нових театральних ініціатив, відсутністю належної підтримки колек- тивам театрів недержавної форми власності. Зроблено спробу окреслити актуальні проблеми сценічного втілення сучасної української драматургії, наведені аргументи необхідності переосмислення і впровадження в театральну та педагогічну практику теоретичної спадщини видатного українського режисера Леся Курбаса.

ТЕМАТИЧНІ ПОЛОТНА В. ПРИХОДЬКА ТА ФОЛЬКЛОРНО-МОДЕРНІСТСЬКІ РЕТРОСПЕКЦІЇ У ЗАКАРПАТСЬКОМУ ЖИВОПИСІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Еріка Микула

аспірантка кафедри теорії і історії мистецтва
Львівської національної академії мистецтв (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4833-0274

Anotation. Охарактеризовано образно-пластичні особливості тематичних полотен В. Приходька у контексті фольклорно-модерністських ретроспекцій в українському живописі другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Для вирішення мети задіяно семіотичний, формально-стилістичний методи аналізу. З’ясовано, що період творчого становлення митця позначено інтеграцією народномистецьких засобів виразності та впливом формотворчих принципів монументального живопису. Продемонстровано, що у зрілій творчості художника виокремлюються: полотна, у яких настроєві стани відтворено в одно- та кількафігурних композиціях із абстрактним тлом; твори, у яких філософські змісти розкрито суголоссям станів природи й індивідуального, звичаєво-побутового, обрядо- вого життя; образи жінки, засновані на відтворенні гармонії світобудови символічно-просторовими елементами хреста, арок, вікон, перегуками з народним іконописом та актуалізацією символіки міфопоетичного комплексу саду як раю. Проаналізовано полотна релігійної тематики, засновані на зверненні до засобів фольклору, народно- го іконопису, сакрального різьблення.
Keywords: Охарактеризовано образно-пластичні особливості тематичних полотен В. Приходька у контексті фольклорно-модерністських ретроспекцій в українському живописі другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Для вирішення мети задіяно семіотичний, формально-стилістичний методи аналізу. З’ясовано, що період творчого становлення митця позначено інтеграцією народномистецьких засобів виразності та впливом формотворчих принципів монументального живопису. Продемонстровано, що у зрілій творчості художника виокремлюються: полотна, у яких настроєві стани відтворено в одно- та кількафігурних композиціях із абстрактним тлом; твори, у яких філософські змісти розкрито суголоссям станів природи й індивідуального, звичаєво-побутового, обрядо- вого життя; образи жінки, засновані на відтворенні гармонії світобудови символічно-просторовими елементами хреста, арок, вікон, перегуками з народним іконописом та актуалізацією символіки міфопоетичного комплексу саду як раю. Проаналізовано полотна релігійної тематики, засновані на зверненні до засобів фольклору, народно- го іконопису, сакрального різьблення.

ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХІТЕКТУРНОЇ ГРАФІКИ НА ПРИКЛАДІ ПРОЄКТУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ВОКЗАЛУ В КИЄВІ

Ірина Міщенко, Марія Борисенко

Ірина Міщенко, кандидат мистецтвознавства, доцент, доцент кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)
Марія Борисенко, аспірантка кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3525-5885, ORCID ID 0000-0002-8302-0896

Anotation. У роботі розглянуто архітектурну графіку як твір мистецтва. Сьогодні, під впливом глобалізаційних процесів та активного розвитку комп’ютерної графіки, майже не застосовують форму ручної подачі проєктів, від- даючи перевагу цифровим технологіям. Тож нагальною є проблема збереження подібних пам’яток архітектурної графіки як важливого історичного джерела та мистецької спадщини. Для дослідження обрано графічний проєкт залізничного вокзалу у Києві 1920−1930-их рр. архітекторів Павла Альошина та Олександра Вербицького, вико- наний на паперовій основі. Було здійснено детальний аналіз стану збереження твору до реставрації та реставра- ційно-консерваційних заходів, застосованих щодо нього. Здійснене дослідження щодо історії створення проєкту, систематизовано види пошкоджень, характерних для такого типу творів, задля використання цієї інформації з метою оптимізації підходів зі збереження проєктів архітектурної графіки. Робота з цим твором розглядається як важливий прецедент збереження та реставрації великоформатних робіт архітектурної графіки, подібних до тих, що зберіга- ються у фондах, бібліотеках та архівах, очікуючи на проведення вкрай необхідних реставраційних заходів.
Keywords: У роботі розглянуто архітектурну графіку як твір мистецтва. Сьогодні, під впливом глобалізаційних процесів та активного розвитку комп’ютерної графіки, майже не застосовують форму ручної подачі проєктів, від- даючи перевагу цифровим технологіям. Тож нагальною є проблема збереження подібних пам’яток архітектурної графіки як важливого історичного джерела та мистецької спадщини. Для дослідження обрано графічний проєкт залізничного вокзалу у Києві 1920−1930-их рр. архітекторів Павла Альошина та Олександра Вербицького, вико- наний на паперовій основі. Було здійснено детальний аналіз стану збереження твору до реставрації та реставра- ційно-консерваційних заходів, застосованих щодо нього. Здійснене дослідження щодо історії створення проєкту, систематизовано види пошкоджень, характерних для такого типу творів, задля використання цієї інформації з метою оптимізації підходів зі збереження проєктів архітектурної графіки. Робота з цим твором розглядається як важливий прецедент збереження та реставрації великоформатних робіт архітектурної графіки, подібних до тих, що зберіга- ються у фондах, бібліотеках та архівах, очікуючи на проведення вкрай необхідних реставраційних заходів.

ПУБЛІЧНІСТЬ В ІСТОРИЧНИХ ФАКТАХ КУЛЬТУРИ ТА ФІЛОСОФСЬКИХ РЕФЛЕКСІЯХ

Людмила Васильєва

кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри філософії та суспільних наук
Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1183-6471

Anotation. У статті концептуально подано історико-культурний вектор формування феномена публічності. Розкриті основні історичні джерела становлення цього явища та його прояв у культурному й комунікативно- му просторі окремої епохи. Доведено, що конкретно-історичний підхід репрезентує публічність як самостійний предмет науково-теоретичних досліджень у межах антропологічної філософії з боку наявних проявів буття люди- ни, оскільки в змістовій площині терміна «публічність» уже контекстуально присутня людина в її співучості й активних діях. Водночас кожна історична епоха мала свої уявлення про феномен публічності, які залежали від окремих соціальних, культурних, політичних умов, що домінували в окремі проміжки часу. Цінності й принципи світської публічності збігаються та змінюються разом із трансформацією та розумінням природи людини публічної, її місця в комунікативному полі модерністської та постмодерністської культури.
Keywords: У статті концептуально подано історико-культурний вектор формування феномена публічності. Розкриті основні історичні джерела становлення цього явища та його прояв у культурному й комунікативно- му просторі окремої епохи. Доведено, що конкретно-історичний підхід репрезентує публічність як самостійний предмет науково-теоретичних досліджень у межах антропологічної філософії з боку наявних проявів буття люди- ни, оскільки в змістовій площині терміна «публічність» уже контекстуально присутня людина в її співучості й активних діях. Водночас кожна історична епоха мала свої уявлення про феномен публічності, які залежали від окремих соціальних, культурних, політичних умов, що домінували в окремі проміжки часу. Цінності й принципи світської публічності збігаються та змінюються разом із трансформацією та розумінням природи людини публічної, її місця в комунікативному полі модерністської та постмодерністської культури.

АНТИЧНІ ЖІНОЧІ МАСКИ В ПРОЄКТІ УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ

Оксана Гальчук

доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри світової літератури
Київського університету імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3676-7356

Anotation. Актуальність студії зумовлена постійним інтересом до міфологізації як однієї з визначальних тен- денцій літератури ХХ ст. і авторських варіантів її оприявлення. Застосовуючи історико-літературний, порівняльно- типологічний і міфопоетичний методи дослідження, визначаємо типологію античних жіночих образів, які най- частіше ставали об’єктами художнього осмислення в українській ліриці 1920–1930-х років. Виокремлені різні інтерпретаційні стратегії, специфіку яких визначає естетична програма митців. У неокласичній поетичній інтер- претації (М. Зеров, М. Рильський та інші) перевага надається образам, які транслюють ідею калокагатії, пошу- ку рівноваги між особистим і суспільним, домінування мистецтва й творчості над політикою. Поет-символіст П. Тичина апелює до античних міфологем, осмислюючи суспільно-політичну ситуацію в Україні й драматичні аспекти ідеології тоталітаризму. У ліриці Є. Маланюка, Л. Мосендза, Юрія Клена античні жіночі образи втілюють мотиви свободи й боротьби за незалежність. Відбір і художня інтерпретація античних жіночих персонажів в укра- їнській поезії 1920–1930-х років оприявлює модус авторської міфотворчості, спрямованої на перепрочитання традиційного змісту задля увиразнення культурологічного, онтологічного й естетичного контекстів.
Keywords: Актуальність студії зумовлена постійним інтересом до міфологізації як однієї з визначальних тен- денцій літератури ХХ ст. і авторських варіантів її оприявлення. Застосовуючи історико-літературний, порівняльно- типологічний і міфопоетичний методи дослідження, визначаємо типологію античних жіночих образів, які най- частіше ставали об’єктами художнього осмислення в українській ліриці 1920–1930-х років. Виокремлені різні інтерпретаційні стратегії, специфіку яких визначає естетична програма митців. У неокласичній поетичній інтер- претації (М. Зеров, М. Рильський та інші) перевага надається образам, які транслюють ідею калокагатії, пошу- ку рівноваги між особистим і суспільним, домінування мистецтва й творчості над політикою. Поет-символіст П. Тичина апелює до античних міфологем, осмислюючи суспільно-політичну ситуацію в Україні й драматичні аспекти ідеології тоталітаризму. У ліриці Є. Маланюка, Л. Мосендза, Юрія Клена античні жіночі образи втілюють мотиви свободи й боротьби за незалежність. Відбір і художня інтерпретація античних жіночих персонажів в укра- їнській поезії 1920–1930-х років оприявлює модус авторської міфотворчості, спрямованої на перепрочитання традиційного змісту задля увиразнення культурологічного, онтологічного й естетичного контекстів.

ТЕКСТОВІ КАТЕГОРІЇ У ПОЕЗІЇ ВОЛОДИМИРА КАЧКАНА

Тетяна Єщенко

кандидатка філологічних наук, доцентка, завідувачка кафедри українознавства
Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3624-5072

Anotation. У статті авторка вперше здійснила опис мовних засобів реалізації текстових категорій зв’язності й інтертекстуальності у поезії українського поета і прозаїка Володимира Качкана. Джерельною базою розвідки слугують поетичні словесні цілі (понад 150 текстів), із яких здійснено у спосіб точної та повної інвентариза- ції вибірку лексико-граматичних одиниць, котрі маніфестують текстові категорії. Метод дослідження – описо- вий. Автором з’ясовано, що особливого вияву набула образно-асоціативна, семантична, словотвірна, граматична і под. текстова категорія зв’язності, а також інтертекстуальність. Інтертекст уводиться у поетичні словесні цілі Володимира Качкана низкою прийомів, таких як: алюзія, ремінісценція, цитата тощо, і трактується як внутріш- ньотекстовий феномен. Основними способами реалізації категорії інтертекстуальності у поезії досліджуваного автора є алюзії (біблійні, міфологічні, фольклорні, покликання на відомих особистостей або на відомі події, алю- зії в пародіях на літературні тексти); цитати; ремінісценції. Перспективою подальших досліджень є вивчення текстових категорій письменника у прозових текстах.
Keywords: У статті авторка вперше здійснила опис мовних засобів реалізації текстових категорій зв’язності й інтертекстуальності у поезії українського поета і прозаїка Володимира Качкана. Джерельною базою розвідки слугують поетичні словесні цілі (понад 150 текстів), із яких здійснено у спосіб точної та повної інвентариза- ції вибірку лексико-граматичних одиниць, котрі маніфестують текстові категорії. Метод дослідження – описо- вий. Автором з’ясовано, що особливого вияву набула образно-асоціативна, семантична, словотвірна, граматична і под. текстова категорія зв’язності, а також інтертекстуальність. Інтертекст уводиться у поетичні словесні цілі Володимира Качкана низкою прийомів, таких як: алюзія, ремінісценція, цитата тощо, і трактується як внутріш- ньотекстовий феномен. Основними способами реалізації категорії інтертекстуальності у поезії досліджуваного автора є алюзії (біблійні, міфологічні, фольклорні, покликання на відомих особистостей або на відомі події, алю- зії в пародіях на літературні тексти); цитати; ремінісценції. Перспективою подальших досліджень є вивчення текстових категорій письменника у прозових текстах.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ СИМВОЛІВ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ (МОДЕЛЮВАННЯ АСОЦІАТИВНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ)

Ольга Кирилюк

кандидат філологічних наук, доцент, докторант кафедри української філології, теорії та історії літератури
Чорноморського національного університету імені Петра Могили (Миколаїв, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9764-8756

Anotation. У статті представлено фрагмент змодельованої структури асоціативно-семантичного поля «ВІЙНА». Аналізу піддано 176 конституентів, об’єднаних в асоціативно-семантичні групи «волонтери» та «символи» в межах асоціативно-семантичного мікрополя «ЗАХИСНИК». Матеріал дослідження (слова та сполуки, за допомогою яких вербалізовано символи російсько-українського збройного конфлікту в період із 2014 до першої половини 2021 рр.) дібрано із текстів інформаційних ресурсів, висловлювань українських посадовців / політиків, а також дописів і коментарів у соціальній мережі Facebook. Застосовано метод моделювання асоціативно-семантичного поля як основний. У межах АСГ «волонтери» (114 конституентів) виділено дві асоціативно-семантичні мікрогрупи – «волонтери» і «дії». АСмГ «волонтери» представлена словами та сполуками, використовуваними в інформаційному полі на позначення тих, хто допомагає армії. АСмГ «дії» маніфестована сполуками з позитивною семантикою на позначення волонтерської діяльності. У межах АСГ «символи» виокремлено шість АСмГ (62 конституенти), на позначення подій, явищ, що мали суспільний резонанс і закріпилися в мовному лексиконі на рівні концептів-симво- лів: «героїзм / стійкість», «міжнародні відносини», «метафори», «перемир’я», «іронічні крилаті фрази».
Keywords: У статті представлено фрагмент змодельованої структури асоціативно-семантичного поля «ВІЙНА». Аналізу піддано 176 конституентів, об’єднаних в асоціативно-семантичні групи «волонтери» та «символи» в межах асоціативно-семантичного мікрополя «ЗАХИСНИК». Матеріал дослідження (слова та сполуки, за допомогою яких вербалізовано символи російсько-українського збройного конфлікту в період із 2014 до першої половини 2021 рр.) дібрано із текстів інформаційних ресурсів, висловлювань українських посадовців / політиків, а також дописів і коментарів у соціальній мережі Facebook. Застосовано метод моделювання асоціативно-семантичного поля як основний. У межах АСГ «волонтери» (114 конституентів) виділено дві асоціативно-семантичні мікрогрупи – «волонтери» і «дії». АСмГ «волонтери» представлена словами та сполуками, використовуваними в інформаційному полі на позначення тих, хто допомагає армії. АСмГ «дії» маніфестована сполуками з позитивною семантикою на позначення волонтерської діяльності. У межах АСГ «символи» виокремлено шість АСмГ (62 конституенти), на позначення подій, явищ, що мали суспільний резонанс і закріпилися в мовному лексиконі на рівні концептів-симво- лів: «героїзм / стійкість», «міжнародні відносини», «метафори», «перемир’я», «іронічні крилаті фрази».

ОНІМ ЯК ЗАСІБ АКТУАЛІЗАЦІЇ ПІДСВІДОМИХ СТРУКТУР ОСОБИСТОСТІ В ПОЕТИЧНОМУ ЛЕКСИКОНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Віталія Папіш

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української мови
Ужгородського національного університету (Ужгород, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2609-1620

Anotation. У статті вперше досліджено оніми як психологічні конструкти мовної особистості Лесі Українки на матеріалі її поетичної творчості. Відібраний фактичний матеріал опрацьовано за допомогою описового, контек- стуально-інтерпретаційного, наративного методів із залученням аналізу психологічних джерел. Проаналізовано важливі факти біографії поетеси та ключові контексти її художнього мовлення, що підтверджують специфіку істероїдної акцентуйованості Лесі Українки. Простежено вживання реальних та видуманих онімів у заголовках, присвятах, власне текстовому просторі поетичних творів. Психологічна інформація може бути втілена інгерент- но, тобто формою самого оніма, та адгерентно – у лексичному оточенні. Доведено, що виявлені власні назви в поєднанні з іншими мовними засобами текстуалізують риси прихованої істероїдності, стаючи корелятами імпульсивності, комунікабельності, театральності, творчої продуктивності, лінгвокреативності, ціннісних пріо- ритетів, інтелектуальної потужності. Доходимо висновку, що виявлення психоакцентуації та врахування її впливу на художнє письмо є важливим психолінгвістичним компонентом осмислення стилю елітарної мовної особистос- ті, тому подібні дослідження в цьому ракурсі необхідно продовжувати.
Keywords: У статті вперше досліджено оніми як психологічні конструкти мовної особистості Лесі Українки на матеріалі її поетичної творчості. Відібраний фактичний матеріал опрацьовано за допомогою описового, контек- стуально-інтерпретаційного, наративного методів із залученням аналізу психологічних джерел. Проаналізовано важливі факти біографії поетеси та ключові контексти її художнього мовлення, що підтверджують специфіку істероїдної акцентуйованості Лесі Українки. Простежено вживання реальних та видуманих онімів у заголовках, присвятах, власне текстовому просторі поетичних творів. Психологічна інформація може бути втілена інгерент- но, тобто формою самого оніма, та адгерентно – у лексичному оточенні. Доведено, що виявлені власні назви в поєднанні з іншими мовними засобами текстуалізують риси прихованої істероїдності, стаючи корелятами імпульсивності, комунікабельності, театральності, творчої продуктивності, лінгвокреативності, ціннісних пріо- ритетів, інтелектуальної потужності. Доходимо висновку, що виявлення психоакцентуації та врахування її впливу на художнє письмо є важливим психолінгвістичним компонентом осмислення стилю елітарної мовної особистос- ті, тому подібні дослідження в цьому ракурсі необхідно продовжувати.

МОДЕЛЮВАННЯ ДИСКУРСИВНОГО СВІТУ (НА МАТЕРІАЛІ УРІЗЬКОГО ТЕКСТУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК)

Софія Сіренко

здобувачка кафедри української літератури
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9695-4065

Anotation. У статті проаналізовано будову фікційного світу у світлі когнітивної антропології. Когнітивна антро- пологія – підхід до аналізу тексту, що поєднує когнітивну та літературно-антропологічну методології. Теорія фік- ційних світів визначає художній світ як текст, утворений на перетині досвіду автора та читача. У нашому дослі- дженні фікційний світ поділено на текстовий і дискурсивний світи. Текстовий світ складається зі світу персонажів та реального художнього світу. Світ персонажів поділено на підсвіти знань, бажань, обов’язків, інтенцій, фантазій. Дискурсивний світ твориться під час комунікативного акту між автором і читачем. У статті досліджено моделюван- ня дискурсивного світу урізького тексту Г. Пагутяк у світлі теорії фікційних світів та теорії текстових світів. Під час творення тексту авторка використовує ремарки, щоби читач зрозумів окремі образи. Читач урізького тексту має два варіанти його сприйняття – як містичну захопливу прозу або філософські тексти з міфологічним підґрунтям.
Keywords: У статті проаналізовано будову фікційного світу у світлі когнітивної антропології. Когнітивна антро- пологія – підхід до аналізу тексту, що поєднує когнітивну та літературно-антропологічну методології. Теорія фік- ційних світів визначає художній світ як текст, утворений на перетині досвіду автора та читача. У нашому дослі- дженні фікційний світ поділено на текстовий і дискурсивний світи. Текстовий світ складається зі світу персонажів та реального художнього світу. Світ персонажів поділено на підсвіти знань, бажань, обов’язків, інтенцій, фантазій. Дискурсивний світ твориться під час комунікативного акту між автором і читачем. У статті досліджено моделюван- ня дискурсивного світу урізького тексту Г. Пагутяк у світлі теорії фікційних світів та теорії текстових світів. Під час творення тексту авторка використовує ремарки, щоби читач зрозумів окремі образи. Читач урізького тексту має два варіанти його сприйняття – як містичну захопливу прозу або філософські тексти з міфологічним підґрунтям.

СТАНОВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СКЛАДІ ОСОБИСТІСНОГО СТАНОВЛЕННЯ

Михайло Цимбал

старший викладач кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін
Військової академії (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6399-5947

Anotation. Розгляд проблеми становлення особистості ґрунтується на методологічному протиставленні понять фор- мування і розвитку в контексті планомірно здійснюваних впливів соціального інституту. Поняття розвитку пов’язується зі змінами з учасниками соціальних відносин у процесі їхніх інтеракцій. Таке трактування проблематики підготовки курсантів вищого військового навчального закладу дозволяє визначити психологічні механізми становлення їхньої особистості. Основною тезою статті є твердження про концептуальну ідентичність програми фахової підготовки кур- санта та програми організації його дозвілля. Наголошується, що формувальний континуум діяльності вищого військо- вого навчального закладу і континуальний процес особистісного розвитку утворюють цілісний освітній процес, який спирається на індивідуальні психічні особливості і переваги курсантів. В основу створення такого формувального континууму має бути покладена система засобів, спрямована на створення цілісної емпіричної основи у вигляді участі курсантів у колективних дозвільних заходах із відповідною емоційною атмосферою.
Keywords: Розгляд проблеми становлення особистості ґрунтується на методологічному протиставленні понять фор- мування і розвитку в контексті планомірно здійснюваних впливів соціального інституту. Поняття розвитку пов’язується зі змінами з учасниками соціальних відносин у процесі їхніх інтеракцій. Таке трактування проблематики підготовки курсантів вищого військового навчального закладу дозволяє визначити психологічні механізми становлення їхньої особистості. Основною тезою статті є твердження про концептуальну ідентичність програми фахової підготовки кур- санта та програми організації його дозвілля. Наголошується, що формувальний континуум діяльності вищого військо- вого навчального закладу і континуальний процес особистісного розвитку утворюють цілісний освітній процес, який спирається на індивідуальні психічні особливості і переваги курсантів. В основу створення такого формувального континууму має бути покладена система засобів, спрямована на створення цілісної емпіричної основи у вигляді участі курсантів у колективних дозвільних заходах із відповідною емоційною атмосферою.

ФАКТОРИ І БАР’ЄРИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Тетяна Погуляйло

аспірантка відділу соціальних експертиз
Інституту соціології Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6608-4556

Anotation. У статті здійснено спробу визначити чинники і бар’єри соціальної адаптації внутрішньо переміще- них осіб. Установлено, що за теперішніх умов концентрація біженців і внутрішньо переміщених осіб диференці- йована на території України, тому проблема їхньої соціальної адаптації актуальна для всіх регіонів країни і всього українського суспільства. Соціальна адаптація вимушено переміщених осіб до нових життєвих умов супроводжу- ється низкою бар’єрів, серед яких: брак досвіду державного регулювання міграційних потоків в умовах вимуше- них переміщень; низький рівень якості даних міграційної статистики; обмеженість реальної інформації про стан вимушених переселенців, недосконалість методів та інструментів її отримання, труднощі економічного порядку. У рамках дослідження виокремлено низку стратегій соціальної взаємодії вимушено переселених осіб в умо- вах адаптації: перша стратегія характеризується системною ізоляцією чужого соціокультурного середовища; дру- га проявляється у сприйнятті й оцінці життєвих подій крізь призму традицій і цінностей своєї етнічної групи; третя стратегія, так звана стратегія «сліпої» асиміляції, має особливість: заперечення власних етнокультурних цінностей і беззастережне прийняття традицій на територіях перебування.
Keywords: У статті здійснено спробу визначити чинники і бар’єри соціальної адаптації внутрішньо переміще- них осіб. Установлено, що за теперішніх умов концентрація біженців і внутрішньо переміщених осіб диференці- йована на території України, тому проблема їхньої соціальної адаптації актуальна для всіх регіонів країни і всього українського суспільства. Соціальна адаптація вимушено переміщених осіб до нових життєвих умов супроводжу- ється низкою бар’єрів, серед яких: брак досвіду державного регулювання міграційних потоків в умовах вимуше- них переміщень; низький рівень якості даних міграційної статистики; обмеженість реальної інформації про стан вимушених переселенців, недосконалість методів та інструментів її отримання, труднощі економічного порядку. У рамках дослідження виокремлено низку стратегій соціальної взаємодії вимушено переселених осіб в умо- вах адаптації: перша стратегія характеризується системною ізоляцією чужого соціокультурного середовища; дру- га проявляється у сприйнятті й оцінці життєвих подій крізь призму традицій і цінностей своєї етнічної групи; третя стратегія, так звана стратегія «сліпої» асиміляції, має особливість: заперечення власних етнокультурних цінностей і беззастережне прийняття традицій на територіях перебування.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОСТІ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ

Іванна Хомич

викладач кафедри вікової та педагогічної психології
Рівненського державного гуманітарного університету (Рівне, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8930-6572

Anotation. У положеннях наукової статті автор аналізує концептуальні підходи до вивчення проблеми нор- мативності у вітчизняній і зарубіжній психологічній науці та рівень дослідженості вказаної проблеми, зокрема в аспекті психологічного аналізу нормативної поведінки особистості. Автор також здійснює уточнення та подаль- шу конкретизацію понятійного апарату дослідження, який включає дефініції базових категорій та понять роботи. У рамках статті здійснено аналіз характеру конгруентних зв’язків між нормативністю та нормою. Сутнісними атрибутивними характеристиками норми, змістовно релевантними предмету дослідження – нормативній поведін- ці, автор виокремлює: об’єктивність норми, тобто незалежність її від індивідуальної свідомості; низький ступінь усвідомлення; здатність здійснювати регулюючий вплив на поведінку; здатність організовувати поведінку в пев- ному напрямі, тобто виступати формувальним орієнтиром дії; властивість прогнозувати кінцевий результат дій.
Keywords: У положеннях наукової статті автор аналізує концептуальні підходи до вивчення проблеми нор- мативності у вітчизняній і зарубіжній психологічній науці та рівень дослідженості вказаної проблеми, зокрема в аспекті психологічного аналізу нормативної поведінки особистості. Автор також здійснює уточнення та подаль- шу конкретизацію понятійного апарату дослідження, який включає дефініції базових категорій та понять роботи. У рамках статті здійснено аналіз характеру конгруентних зв’язків між нормативністю та нормою. Сутнісними атрибутивними характеристиками норми, змістовно релевантними предмету дослідження – нормативній поведін- ці, автор виокремлює: об’єктивність норми, тобто незалежність її від індивідуальної свідомості; низький ступінь усвідомлення; здатність здійснювати регулюючий вплив на поведінку; здатність організовувати поведінку в пев- ному напрямі, тобто виступати формувальним орієнтиром дії; властивість прогнозувати кінцевий результат дій.

ЧОТИРИДЕННИЙ РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОДОЛАННЯ ГЕНДЕРНОЇ НЕРІВНОСТІ ПРАЦІ

Катерина Задоєнко

аспірантка кафедра соціальної і гуманітарної політики
Національної академії державного управління при Президентові України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3619-7661

Anotation. Гендерна дискримінація у будь-якій соціальній сфері (як публічній, так і приватній) та у будь-якому інституті (від сім’ї до політики) є важливим питанням, яке в демократичному суспільстві має вирішуватися на державному рівні. Метою статті є дослідження досвіду введення чотириденного робочого тижня як інструмен- ту врегулювання гендерної нерівності. У статті розглядаються питання імплементації чотириденного робочого тижня у світовій практиці. В аналізі використано досвід Великої Британії, США, Іспанії, Японії та Нової Зеландії як країн-піонерів у впровадженні політики скорочення робочого тижня. Визначено перспективи введення чоти- риденного робочого тижня для подолання гендерної нерівності та зменшення рівня гендерного розриву оплати праці. Виділено шляхи та перспективи імплементації чотириденного робочого тижня в Україні.
Keywords: Гендерна дискримінація у будь-якій соціальній сфері (як публічній, так і приватній) та у будь-якому інституті (від сім’ї до політики) є важливим питанням, яке в демократичному суспільстві має вирішуватися на державному рівні. Метою статті є дослідження досвіду введення чотириденного робочого тижня як інструмен- ту врегулювання гендерної нерівності. У статті розглядаються питання імплементації чотириденного робочого тижня у світовій практиці. В аналізі використано досвід Великої Британії, США, Іспанії, Японії та Нової Зеландії як країн-піонерів у впровадженні політики скорочення робочого тижня. Визначено перспективи введення чоти- риденного робочого тижня для подолання гендерної нерівності та зменшення рівня гендерного розриву оплати праці. Виділено шляхи та перспективи імплементації чотириденного робочого тижня в Україні.

ВИКОРИСТАННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПРАВА ЯК ПЕВНОГО ТИПУ МОВЛЕННЯ ТА КОМУНІКАЦІЇ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВОВОЇ АРГУМЕНТАЦІЇ

Ольга Балинська

доктор юридичних наук, професор, проректор
Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0168-143X

Anotation. Правову дійсність як функціонально зорієнтовану сферу комунікації намагалися вивчати з позицій різноманітних підходів та методологій як у суспільних, так і гуманітарних науках. Адже право як специфічний різновид комунікації має безліч контекстів – міжособистісний, культурний, політичний, міжнародний, расовий, етнічний, організаційний, структурний, дискурсний тощо. Мета статті – проаналізувати право як певний тип мов- лення та комунікації з урахуванням його аргументаційного зумовлення. Право демонструється як особливий тип мовлення та засіб комунікації зі специфічними характеристиками залеж- но від того, хто виступає адресантом та адресатом. По-перше, право є результатом комунікативної діяльності людей; по-друге, право є результатом і основою поведінки в соціокультурному просторі; по-третє, право є особливим стилем викладу інформації (як монолог, діалог, полілог, внутрішнє мовлення або безсуб’єктна комунікація); по-четверте, пра- во є спонукальним мовленням (волютативним, маніпулятивним, герменевтичним). Усі ці ознаки й властивості права максимально повно окреслюють основну характеристику дієвості права щодо соціальних суб’єктів – функціонально- комунікативну аргументованість. Залежно від ситуації та аналітичного підходу цей аспект правової аргументації одно- значно базується на комунікативних технологіях впливовості мовлення та свідомого сприйняття.
Keywords: Правову дійсність як функціонально зорієнтовану сферу комунікації намагалися вивчати з позицій різноманітних підходів та методологій як у суспільних, так і гуманітарних науках. Адже право як специфічний різновид комунікації має безліч контекстів – міжособистісний, культурний, політичний, міжнародний, расовий, етнічний, організаційний, структурний, дискурсний тощо. Мета статті – проаналізувати право як певний тип мов- лення та комунікації з урахуванням його аргументаційного зумовлення. Право демонструється як особливий тип мовлення та засіб комунікації зі специфічними характеристиками залеж- но від того, хто виступає адресантом та адресатом. По-перше, право є результатом комунікативної діяльності людей; по-друге, право є результатом і основою поведінки в соціокультурному просторі; по-третє, право є особливим стилем викладу інформації (як монолог, діалог, полілог, внутрішнє мовлення або безсуб’єктна комунікація); по-четверте, пра- во є спонукальним мовленням (волютативним, маніпулятивним, герменевтичним). Усі ці ознаки й властивості права максимально повно окреслюють основну характеристику дієвості права щодо соціальних суб’єктів – функціонально- комунікативну аргументованість. Залежно від ситуації та аналітичного підходу цей аспект правової аргументації одно- значно базується на комунікативних технологіях впливовості мовлення та свідомого сприйняття.

КОНЦЕПТ ОБ’ЄКТИВНОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ В НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ ЗАРУБІЖНИХ ПРАВНИКІВ

Роман Благута

кандидат юридичних наук, професор, ректор
Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8087-5995

Anotation. Статтю присвячено узагальненню існуючих у сучасній зарубіжній науковій доктрині поглядів щодо концепту об’єктивності в кримінальному провадженні. Звертається увага, що сьогодні об’єктивність як засада пізнавальної діяльності часто зазнає критики, але для багатьох правників вона перманентно залишається важли- вою цінністю та обов’язковою умовою прийняття справедливих процесуальних рішень. Зроблено висновок, що під час визначення об’єктивності чи необ’єктивності рішення важливо оцінити ког- нітивні умови, за яких воно приймалося. Якщо більшість уповноважених осіб, перебуваючи в такій практич- ній ситуації кримінального провадження, прийняли б одне і те ж рішення, то можемо говорити про помірну об’єктивність, що означає мінімальний суб’єктивний вплив на рішення. Суб’єктивна ірраціональність детектива, прокурора, судді складається з двох компонентів: інтуїтивного та емоційного. Інтуїтивний компонент ірраціо- нальності важливий, оскільки робить більш пластичним діапазон суджень, оцінок, що впливає на процесуальні рішення залежно від конкретної практичної ситуації розслідування кримінального правопорушення. Натомість емоційний компонент ірраціональності має підлягати максимальній елімінації.
Keywords: Статтю присвячено узагальненню існуючих у сучасній зарубіжній науковій доктрині поглядів щодо концепту об’єктивності в кримінальному провадженні. Звертається увага, що сьогодні об’єктивність як засада пізнавальної діяльності часто зазнає критики, але для багатьох правників вона перманентно залишається важли- вою цінністю та обов’язковою умовою прийняття справедливих процесуальних рішень. Зроблено висновок, що під час визначення об’єктивності чи необ’єктивності рішення важливо оцінити ког- нітивні умови, за яких воно приймалося. Якщо більшість уповноважених осіб, перебуваючи в такій практич- ній ситуації кримінального провадження, прийняли б одне і те ж рішення, то можемо говорити про помірну об’єктивність, що означає мінімальний суб’єктивний вплив на рішення. Суб’єктивна ірраціональність детектива, прокурора, судді складається з двох компонентів: інтуїтивного та емоційного. Інтуїтивний компонент ірраціо- нальності важливий, оскільки робить більш пластичним діапазон суджень, оцінок, що впливає на процесуальні рішення залежно від конкретної практичної ситуації розслідування кримінального правопорушення. Натомість емоційний компонент ірраціональності має підлягати максимальній елімінації.

РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПУ ОПЕРАТИВНОСТІ В ОПТИМІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Віталія Борякіна

аспірант кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6352-1239

Anotation. У статті аналізуються принципи адміністративного судочинства, серед яких – принцип оператив- ності, що слугує засобом результативності та ефективності здійснення правосуддя. Принцип оперативності – це повноцінний і самостійний принцип адміністративного судочинства, який за своєю природою є правовою вимогою, що забезпечує своєчасність розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом найбільш повного і раціонального використання процесуальних засобів, спрямованих на швидке і правильне рішення адміністративних справ. Установлено, що принцип оперативності вказує на раціональну побудову судочинства, у відповідності до якої процес має провадитися з мінімальними затратами часу, засобів, мінімізованими матеріальними й орга- нізаційними затратами, дотримуватися забезпечення справедливого, правильного й швидкого розгляду адміні- стративних справ. Автором обґрунтовано, що принцип оперативності вимагає термінового нормативно-право- вого регулювання для забезпечення ефективної його практичної реалізації та вдосконалення проведення судової реформи адміністративних судів.
Keywords: У статті аналізуються принципи адміністративного судочинства, серед яких – принцип оператив- ності, що слугує засобом результативності та ефективності здійснення правосуддя. Принцип оперативності – це повноцінний і самостійний принцип адміністративного судочинства, який за своєю природою є правовою вимогою, що забезпечує своєчасність розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом найбільш повного і раціонального використання процесуальних засобів, спрямованих на швидке і правильне рішення адміністративних справ. Установлено, що принцип оперативності вказує на раціональну побудову судочинства, у відповідності до якої процес має провадитися з мінімальними затратами часу, засобів, мінімізованими матеріальними й орга- нізаційними затратами, дотримуватися забезпечення справедливого, правильного й швидкого розгляду адміні- стративних справ. Автором обґрунтовано, що принцип оперативності вимагає термінового нормативно-право- вого регулювання для забезпечення ефективної його практичної реалізації та вдосконалення проведення судової реформи адміністративних судів.

ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕТОДУ РЕКОНСТРУКЦІЇ ПІД ЧАС ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ

Андрій Григоренко

аспірант кафедри криміналістики
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7563-3660

Anotation. Огляд місця події є слідчою (розшуковою) дією, яка має вагомий інформаційний потенціал, оскіль- ки надає можливість безпосередньо сприймати частину об’єктивною дійсності, де було вчинено кримінальне правопорушення. З метою ефективного проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії актуальним є дослідження реконструкції як її складової частини. У статті досліджено особливості реалізації методу реконструкції під час проведення огляду місця події. Установлено ретроспективний характер зазначеної слідчої (розшукової) дії. Про- аналізовано реконструктивну сутність дій експериментального характеру під час здійснення огляду місця події та розроблено алгоритм ефективної реалізації зазначених дій. Досліджено способи фіксації процесу й результатів проведення досліджуваної слідчої (розшукової) дії, а також проблеми використання отриманих результатів під час здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Keywords: Огляд місця події є слідчою (розшуковою) дією, яка має вагомий інформаційний потенціал, оскіль- ки надає можливість безпосередньо сприймати частину об’єктивною дійсності, де було вчинено кримінальне правопорушення. З метою ефективного проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії актуальним є дослідження реконструкції як її складової частини. У статті досліджено особливості реалізації методу реконструкції під час проведення огляду місця події. Установлено ретроспективний характер зазначеної слідчої (розшукової) дії. Про- аналізовано реконструктивну сутність дій експериментального характеру під час здійснення огляду місця події та розроблено алгоритм ефективної реалізації зазначених дій. Досліджено способи фіксації процесу й результатів проведення досліджуваної слідчої (розшукової) дії, а також проблеми використання отриманих результатів під час здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

ПОНЯТТЯ ТА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ПРИРОДА ТЕХНОЛОГІЙ ХМАРНИХ ОБЧИСЛЕНЬ

Ельвіра Євлахова

аспірантка кафедри цивільного права № 1
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7216-6582

Anotation. Стаття присвячена дослідженню правової природи технологій хмарних обчислень. У роботі розгля- дається поняття та цивільно-правова природа технологій хмарних обчислень. Здійснюється аналіз міжнародних актів, законопроектів і доктринальних джерел із цього питання. У статті досліджується проект Закону України «Про хмарні послуги». Аналізується міжнародний досвід із правового регулювання використання технологій хмарних обчислень. У роботі пропонується власне визначення поняття технологій хмарних обчислень. Розгля- даються проблемні питання вирішення цивільних спорів щодо використання технологій хмарних обчислень. У статті досліджуються відомі підходи до визначення судової юрисдикції для вирішення спору щодо надання хмарних послуг, а також цивільно-правова природа технологій хмарних обчислень шляхом порівняння думок вітчизняних вчених щодо її сутності.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню правової природи технологій хмарних обчислень. У роботі розгля- дається поняття та цивільно-правова природа технологій хмарних обчислень. Здійснюється аналіз міжнародних актів, законопроектів і доктринальних джерел із цього питання. У статті досліджується проект Закону України «Про хмарні послуги». Аналізується міжнародний досвід із правового регулювання використання технологій хмарних обчислень. У роботі пропонується власне визначення поняття технологій хмарних обчислень. Розгля- даються проблемні питання вирішення цивільних спорів щодо використання технологій хмарних обчислень. У статті досліджуються відомі підходи до визначення судової юрисдикції для вирішення спору щодо надання хмарних послуг, а також цивільно-правова природа технологій хмарних обчислень шляхом порівняння думок вітчизняних вчених щодо її сутності.

ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВ ЩОДО ІПОТЕЧНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Людмила Корнілова

аспірант кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)
адвокат, експерт Громадського центру правосуддя Одеської області – Грантового проекту Громадської організації «Асоціація слідчих суддів України» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5351-8610

Anotation. У статті розглянуті процесуально-правові аспекти розгляду справ з іпотечними правовідносинами під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду за ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (ст. 39 Закону України «Про іпотеку») є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюд- них торгів (ст. 41–47 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»). Аналізуючи іпотечне законодавство, робимо висновок, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий – на підставі рішення суду та два позасудові способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Keywords: У статті розглянуті процесуально-правові аспекти розгляду справ з іпотечними правовідносинами під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду за ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (ст. 39 Закону України «Про іпотеку») є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюд- них торгів (ст. 41–47 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»). Аналізуючи іпотечне законодавство, робимо висновок, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий – на підставі рішення суду та два позасудові способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ТИМЧАСОВОГО ДОСТУПУ ДО РЕЧЕЙ І ДОКУМЕНТІВ

Юлія Маринич

аспірант відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою
Інституту держави та права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6582-8181

Anotation. Стаття присвячена аналізу одного з відносно нових інструментів кримінального процесу – тим- часового доступу до речей і документів. Вказаний правовий інститут є досить об’ємним і непростим у своєму застосуванні, що вимагає подальшого удосконалення. Тимчасовий доступ до речей і документів у своєму засто- суванні має певну стадійність, що потребує її детального дослідження. Інститут тимчасового доступу до речей і документів складається із чотирьох етапів його здійснення. Етапи тимчасового доступу до речей і документів характеризуються виконанням законодавчих вимог, які є загальними для всіх заходів забезпечення кримінально- го провадження й обов’язковими для виконання, а також виконанням спеціальних вимог закону, що стосують- ся виключно інституту тимчасового доступу до речей і документів. Досліджуються проблемні питання, такі як достатність даних про особу, яка має надати доступ до речей і документів, проблема темпоральної обмеженості тимчасового доступу до речей і документів і її вирішення. Аналізується процедура судового розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів залежно від прогнозованої поведінки особи, у якої перебувають речі та документи. Досліджується вимога доведення наявності достатніх підстав вважати, що існує реальна загро- за зміни або знищення речей чи документів і пропонується власне бачення на вказане питання. Аналізуються наслідки невиконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.
Keywords: Стаття присвячена аналізу одного з відносно нових інструментів кримінального процесу – тим- часового доступу до речей і документів. Вказаний правовий інститут є досить об’ємним і непростим у своєму застосуванні, що вимагає подальшого удосконалення. Тимчасовий доступ до речей і документів у своєму засто- суванні має певну стадійність, що потребує її детального дослідження. Інститут тимчасового доступу до речей і документів складається із чотирьох етапів його здійснення. Етапи тимчасового доступу до речей і документів характеризуються виконанням законодавчих вимог, які є загальними для всіх заходів забезпечення кримінально- го провадження й обов’язковими для виконання, а також виконанням спеціальних вимог закону, що стосують- ся виключно інституту тимчасового доступу до речей і документів. Досліджуються проблемні питання, такі як достатність даних про особу, яка має надати доступ до речей і документів, проблема темпоральної обмеженості тимчасового доступу до речей і документів і її вирішення. Аналізується процедура судового розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів залежно від прогнозованої поведінки особи, у якої перебувають речі та документи. Досліджується вимога доведення наявності достатніх підстав вважати, що існує реальна загро- за зміни або знищення речей чи документів і пропонується власне бачення на вказане питання. Аналізуються наслідки невиконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.

СПЕЦИФІКА СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ СПАДКОВОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ, ОБ’ЄКТОМ ЯКОГО Є КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ

Тетяна Мартинюк

аспірант кафедри цивільного права і процесу
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2323-3088

Anotation. У статті проаналізовано специфіку суб’єктного складу спадкового правовідношення, об’єктом яко- го є культурні цінності. Розглянуто позиції вчених щодо суті суб’єктивного права у його співвідношенні з цивіль- ною правоздатністю. Визначено, що необхідно врахувати ст. 26 Цивільного Кодексу, у ч. 2 якої зазначено, що фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом і ч. 3 цієї статті, у якій визначено, що фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені ЦК, іншими законами. Надано юридичну характеристику суб’єктів спадкового правовідношення. Крім того, обґрунтовано особливості правового статусу спадкодавця – фізичної особи, після смерті якої залишається спадщина. Підсумовано, що, гово- рячи про суб’єктний склад спадкового правовідношення, об’єктом якого виступають культурні цінності, серед іншого, слід наголосити на різноманітності підходів до визначення учасників спадкових відносин, безпосередньо задіяних у спадкуванні культурних цінностей.
Keywords: У статті проаналізовано специфіку суб’єктного складу спадкового правовідношення, об’єктом яко- го є культурні цінності. Розглянуто позиції вчених щодо суті суб’єктивного права у його співвідношенні з цивіль- ною правоздатністю. Визначено, що необхідно врахувати ст. 26 Цивільного Кодексу, у ч. 2 якої зазначено, що фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом і ч. 3 цієї статті, у якій визначено, що фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені ЦК, іншими законами. Надано юридичну характеристику суб’єктів спадкового правовідношення. Крім того, обґрунтовано особливості правового статусу спадкодавця – фізичної особи, після смерті якої залишається спадщина. Підсумовано, що, гово- рячи про суб’єктний склад спадкового правовідношення, об’єктом якого виступають культурні цінності, серед іншого, слід наголосити на різноманітності підходів до визначення учасників спадкових відносин, безпосередньо задіяних у спадкуванні культурних цінностей.

КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ

Дмитро Мірковець

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри публічно-приватного права
Університету сучасних знань (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2539-2824

Anotation. Проаналізовано різногалузеві підходи до визначення понять «контроль» і «нагляд», виокремлено основ- ні їх характеристики та визначено сутність контрольно-наглядової діяльності на досудовому розслідуванні, її мету і завдання. Розкрито особливості здійснення різних форм контрольно-наглядової діяльності на досудовому розсліду- ванні та їх співвідношення. Доведено, що контроль і нагляд мають спільну мету і завдання ‒ забезпечення законності досудового провадження, запобігання порушенням і їх усунення, забезпечення дотримання прав, свобод, законних інтересів осіб. Їх відмінність полягає у компетенції (змісті повноважень) суб’єктів, методах і формах роботи. Таким чином, контрольно-наглядова діяльність на досудовому провадженні має власну, самостійну мету, а зміст діяльності її суб’єктів під час виконання своїх повноважень визначається предметом нагляду і контролю та засобами їх здійснення.
Keywords: Проаналізовано різногалузеві підходи до визначення понять «контроль» і «нагляд», виокремлено основ- ні їх характеристики та визначено сутність контрольно-наглядової діяльності на досудовому розслідуванні, її мету і завдання. Розкрито особливості здійснення різних форм контрольно-наглядової діяльності на досудовому розсліду- ванні та їх співвідношення. Доведено, що контроль і нагляд мають спільну мету і завдання ‒ забезпечення законності досудового провадження, запобігання порушенням і їх усунення, забезпечення дотримання прав, свобод, законних інтересів осіб. Їх відмінність полягає у компетенції (змісті повноважень) суб’єктів, методах і формах роботи. Таким чином, контрольно-наглядова діяльність на досудовому провадженні має власну, самостійну мету, а зміст діяльності її суб’єктів під час виконання своїх повноважень визначається предметом нагляду і контролю та засобами їх здійснення.

ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ СУДОМ ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ

Наталія Сиза

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5850-4023

Anotation. У науковій статті розглянуто теоретичні та правові проблеми здійснення правосуддя судом присяж- них в Україні. Із застосуванням історичного методу дослідження розкрито соціально-правову цінність інституту суду присяжних. Соціально-правова цінність інституту суду присяжних полягає в тому, що здійснення правосуддя присяжними є можливістю забезпечити верховенство права стосовно закону під час розгляду кримінальних про- ваджень. Порівняльно-правовий метод використано для порівняння континентальної моделі суду присяжних, яка діє в Україні, та англійської моделі суду присяжних. Проведено системно-структурний аналіз норм чинного Кри- мінального процесуального кодексу України, що регламентують здійснення кримінального провадження судом присяжних, а також норм законопроєктів, що передбачають зміну моделі суду присяжних в Україні. Визначено оптимальні вимоги до суду присяжних, який має діяти в сучасному українському кримінальному процесі. Зробле- но висновки про необхідність збільшення кількості присяжних у складі суду присяжних, розширення предметної компетенції суду присяжних, розмежування повноважень головуючого судді і присяжних у судовому розгляді.
Keywords: У науковій статті розглянуто теоретичні та правові проблеми здійснення правосуддя судом присяж- них в Україні. Із застосуванням історичного методу дослідження розкрито соціально-правову цінність інституту суду присяжних. Соціально-правова цінність інституту суду присяжних полягає в тому, що здійснення правосуддя присяжними є можливістю забезпечити верховенство права стосовно закону під час розгляду кримінальних про- ваджень. Порівняльно-правовий метод використано для порівняння континентальної моделі суду присяжних, яка діє в Україні, та англійської моделі суду присяжних. Проведено системно-структурний аналіз норм чинного Кри- мінального процесуального кодексу України, що регламентують здійснення кримінального провадження судом присяжних, а також норм законопроєктів, що передбачають зміну моделі суду присяжних в Україні. Визначено оптимальні вимоги до суду присяжних, який має діяти в сучасному українському кримінальному процесі. Зробле- но висновки про необхідність збільшення кількості присяжних у складі суду присяжних, розширення предметної компетенції суду присяжних, розмежування повноважень головуючого судді і присяжних у судовому розгляді.

ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ПОШИРЕННЯ ТА БЛОКУВАННЯ ЗАБОРОНЕНОГО КОНТЕНТУ ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

Олег Тарасенко

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри оперативно-розшукової діяльності
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3179-0143

Anotation. У статті на підставі аналізу чинного вітчизняного законодавства надається характеристика правових норм, які стосуються підстав припинення поширення забороненого контенту оперативними підрозділами правоохоронних органів України. Зважаючи на те, що натепер у чинному законодавстві фактично немає правових норм, які дозволяють правоохоронним органам блокувати любий контент у мережі Інтернет, зокрема в соціальних мережах, автором надаються пропозиції щодо використання правил та умов політики функціонування соціальних мереж із метою їх використання для запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, які вчиняються в цьому просторі. Незважаючи на поширення використання злочинцями мережі Інтернет у протиправних цілях, нині у правоохоронців немає дієвих законодавчо визна- чених прав, які дозволяють їм ефективно запобігати поширенню кримінальних правопорушень у цьому напрямі.
Keywords: У статті на підставі аналізу чинного вітчизняного законодавства надається характеристика правових норм, які стосуються підстав припинення поширення забороненого контенту оперативними підрозділами правоохоронних органів України. Зважаючи на те, що натепер у чинному законодавстві фактично немає правових норм, які дозволяють правоохоронним органам блокувати любий контент у мережі Інтернет, зокрема в соціальних мережах, автором надаються пропозиції щодо використання правил та умов політики функціонування соціальних мереж із метою їх використання для запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, які вчиняються в цьому просторі. Незважаючи на поширення використання злочинцями мережі Інтернет у протиправних цілях, нині у правоохоронців немає дієвих законодавчо визна- чених прав, які дозволяють їм ефективно запобігати поширенню кримінальних правопорушень у цьому напрямі.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЯК РУШІЙНА СИЛА СТАЛОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ: ДОСВІД ШВЕЦІЇ

Анастасія Третьяк

аспірантка кафедри екологічного права
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8527-6679

Anotation. В останнє десятиліття актуальною залишається тема впровадження сталих механізмів розвитку. У багатьох європейських країнах, де екологічна політика може вважатись збалансованою, органи місцевого само- врядування наділені значними повноваженнями у сфері екології. Такий стан справ не є випадковим, тому підлягає подальшому дослідженню. Одна з найкращих сталих практик сьогодні – у Швеції, тому розглядатись у статті буде саме ця європейська країна. Ще із середини XX століття на її території розпочалась реформа децентралізації, відтоді саме муніципалітети відіграють значну роль у формуванні сучасної сталої Швеції. У статті наводиться численна практика, яку мають натепер швецькі міста. А за допомогою аналітичної рефлексії, порівняльного та діалектичного методів наукового пізнання складається висновок про те, що саме акцент на локальний рівень вирішення різного роду проблем, зокрема екологічного характеру, привів досліджувану країну до наявних результатів і став рушійною силою формування у Швеції взірцевих для всіх інших країн, збалансованих екологічних відносин.
Keywords: В останнє десятиліття актуальною залишається тема впровадження сталих механізмів розвитку. У багатьох європейських країнах, де екологічна політика може вважатись збалансованою, органи місцевого само- врядування наділені значними повноваженнями у сфері екології. Такий стан справ не є випадковим, тому підлягає подальшому дослідженню. Одна з найкращих сталих практик сьогодні – у Швеції, тому розглядатись у статті буде саме ця європейська країна. Ще із середини XX століття на її території розпочалась реформа децентралізації, відтоді саме муніципалітети відіграють значну роль у формуванні сучасної сталої Швеції. У статті наводиться численна практика, яку мають натепер швецькі міста. А за допомогою аналітичної рефлексії, порівняльного та діалектичного методів наукового пізнання складається висновок про те, що саме акцент на локальний рівень вирішення різного роду проблем, зокрема екологічного характеру, привів досліджувану країну до наявних результатів і став рушійною силою формування у Швеції взірцевих для всіх інших країн, збалансованих екологічних відносин.

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО ЩОДО РОЗУМНИХ КОНТРАКТІВ: МОЖЛИВОСТІ ТА РЕАЛІЇ (СТАТУС І ПЕРСПЕКТИВИ)

Владислав Школьний

аспірант кафедри цивільного права Інституту права
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2422-0449

Anotation. Метою дослідження / статті було встановлення особливостей регулювання відносин із використан- ням смарт-контрактів відповідно до норм міжнародного приватного права, що діють у різних країнах, визначення переваг та недоліків цієї інноваційної форми договору. У статті розглядаються передумови появи розумних, функціональних та диференційованих особливос- тей смарт-контрактів. У статті представлені як переваги, так і ймовірні ризики використання смарт-контрактів у сучасних умовах. Зроблено акцент на функціонуванні смарт-контрактів із юридичного погляду, приділено осо- бливу увагу міжнародному приватному праву, їхній практичній придатності в цій галузі.
Keywords: Метою дослідження / статті було встановлення особливостей регулювання відносин із використан- ням смарт-контрактів відповідно до норм міжнародного приватного права, що діють у різних країнах, визначення переваг та недоліків цієї інноваційної форми договору. У статті розглядаються передумови появи розумних, функціональних та диференційованих особливос- тей смарт-контрактів. У статті представлені як переваги, так і ймовірні ризики використання смарт-контрактів у сучасних умовах. Зроблено акцент на функціонуванні смарт-контрактів із юридичного погляду, приділено осо- бливу увагу міжнародному приватному праву, їхній практичній придатності в цій галузі.